Питання “подяки” лікарям за пологи – одне з “вічних” для тернополян. Тему оплати за допомогу у народженні дитини ми неодноразово порушували на шпальтах нашої газети. Утім, вона не втрачає своєї актуальності, оскільки демографічна ситуація в країні стала кращою, ніж у попередні роки.
Обговорюючи питання хабарів у медзакладах міста, журналісти неодноразово звертались до очільників лікарень. Їхня відповідь ідентична – ніхто нічого не бере, а якщо бере, то винних карають. Усі працівники ознайомлені з відповідальністю, яка настає у результаті порушення Закону України «Про запобігання корупції». Та, як показує практика, підписання раз на рік певного документа – лише формальність, яка на практиці нічого не означає. У пологових відділеннях як брали, так і продовжують брати, самі ж тернополяни – як давали, так і дають. Хто з доброї волі, хто – з ініціативи медиків.
Розцінки – по сарафанному радіо
Розцінки за народження дитини зазвичай передають з вуст в уста, спрацьовує славнозвісний принцип сарафанного радіо. Чи зросли для тернополян ціни за народження своїх же дітей?
Світлана Іваненко (прізвище змінене на прохання жінки – прим. ред.) народжувала наприкінці грудня 2015 року. Каже, коли йшла на пологи, то вже знала, скільки має кому дати, адже народжувала не вперше.
– Лікарю, яка приймала пологи, ми заплатили 800 гривень, акушерці – 500, дитячому лікарю – 200 і санітаркам – по 100 гривень (їх було двоє). При виписці з відділення був уже інший дитячий лікар, йому дали 100 гривень. І ще 100 гривень медсестрі, яка виносить дитину. Страховий поліс, у вартість якого нібито входили і препарати, обійшовся у 780 гривень. Плюс ще витрати на підгузки, пеленки і решту необхідного. То вже навіть точно сказати не можу, бо платив чоловік. Завдяки тому, що в мене були природні пологи, мені ще не так дорого все обійшлось – орієнтовно 4000 гривень.
Давати чи не давати? Це питання ставила собі тернополянка Наталія Хуторна. Каже, що у пологовому медики ходять за пацієнтками, як за святою водою.
– Народжувала у пологовому на «БАМі» у 2011 році, грошей лікарям не давала, бо вважаю це ганебним, але чоловік, попри мої заперечення, сам усім «дякував» – так тішився з народження первістка, – каже Наталія. – Лікарю, яка приймала пологи, платив 800 гривень. Черговий лікар і акушерка сказали, що їм варто подякувати, і назвали суму – по 300 гривень. Дитячий лікар нічого не просила, але до дитини майже не підходила, хіба на дві секунди вранці під час огляду. Коли чоловік дав їй 200 гривень, то вона вже підвелась із крісла. Страховий поліс – це свого роду благодійний внесок, який на той час становив 400 гривень. А препарати, які використовували для пологів, ми не купували окремо – усе дали.
Наталія Хуторна зрозуміла, що більшість медиків нічого не вимагають, але створюють такі умови для пацієнток, аби ті самі давали – не підійдуть зайвий раз, не пояснять нічого, на дитину не глянуть. А для кожної мами її маля – це найсвятіше. Тому родини готові голі й босі йти з пологового, аби все було добре.
Санітарки теж хочуть грошей
Тернополянка розповідає історію своєї подруги по палаті, яка зіткнулась з нахабністю лікарів.
– Мар’яна завчасно домовлялась із лікарем про пологи. Та одразу їй сказала, що не прийде на пологи, якщо їй не заплатять 1000 гривень, плюс треба буде ще дати акушерці і черговому лікарю, сама ж поділитись не може, – продовжує співрозмовниця. – А під час пологів, дитина, яку приймала та чудо-лікар, отримала травму – перелом ключиці. Лікарі одразу не звернули на це увагу – ні акушерка, ні педіатр. Наступного дня, коли немовля постійно плакало, мама попросила медиків звернути увагу. Запросили ще кількох спеціалістів і констатували перелом, наклали шину та затримали у пологовому ще на кілька днів. Коли Мар’яна сказала про це лікарю, яка приймала пологи, та відповіла: «Ну, а що ви хочете, різне буває?.. Я чула, що щось хруснуло, але уваги не звернула».
Ще одна тернополянка, Оксана Гук, розповідає, що в пологових відділеннях звикли «жебракувати» навіть молодші медичні сестри – санітарки.
– Мені ще в пологовому залі санітарка, прибираючи, насуплено сказала: «Ви хоч би подякували за те, що я прибрала». Я здивувалась, але не мала сил сперечатись. Чоловік досить цікаво вийшов зі становища – повернувся до неї і голосно сказав: «Дякую вам», – пригадує жінка. – Ото звикли! Але ми самі навчили. Не треба давати. Має людина 50 гривень чи коробку цукерок і може дати – дала, а ні – немає чого нахабніти!
Усі хочуть домовлятись
Стати мамою готується і Любов Кравець. Вона вже на восьмому місяці. Думка про те, скільки потрібно кому дати, її просто лякає.
– За те, щоб стати на облік у жіночій консультації, що на Замковій, потрібно було заплатити в касу 100 гривень «на розвиток закладу», – розповідає вона. – Це плата за те, що я зареєстрована не в тому районі, який обслуговує консультація. Хоча, згідно із законом, кожна людина має право отримувати меддопомогу у тому закладі, де вона забажає. Коли під час вагітності захворіла та проходила лікування від грипу у відділенні обсервації міської лікарні №2, то там навіть за аналізи брали благодійний внесок – то 50, то 70 гривень.
Утім, на питання, чи збирається давати гроші лікарям, жінка не відповідає. Каже, що час покаже…
Скільки вовків не годуй, але вони все одно будуть голодними. У 2012 році було обговорення на сайті te.20minut.ua: «Який пологовий будинок у Тернополі краще вибрати?». 180 тернополян розповіли про те, скільки їм доводилось платити – як у пологовому відділенні міської лікарні №2, так і Обласному перинатальному центрі «Мати і дитина», навіть імена лікарів назвали.
Що змінилось тепер? Мало що. З коментарів тернополян, які вони залишали на сайті te.20minut.ua та у групі «20 хвилин» у соцмережах, можемо приблизно навести «розцінки».
Лікарю «за домовленістю» нині щонайменше платять 800-1000 грн. Деколи лікарі й самі озвучують суму, приміром 200 доларів, акушерці – 500 грн, черговому лікарю – від 300 грн, санітаркам – мінімум 200 грн, дитячому лікарю – ще стільки ж. Плюс «страховий поліс». Хто каже 600, а хто і 800 грн. Загальна сума – три-чотири тисячі. Це мінімум, якщо пологи природні. Причому сюди не включені ані витрати на індивідуальну палату, ані на матеріали, які потрібно придбати для матері і дитини. Щодо кесарського розтину, то одна з дописувачок вказала свої витрати станом на осінь 2015 року: анестезіологу потрібно було дати 800 грн, лікарю, яка оперувала, – 1000 грн, асистуючому лікарю – 500 грн, неонатологу – 300 грн. На препарати для операції вони з чоловіком витратили ще приблизно 6000 грн плюс речі за списком для дитячого відділу і пологового відділення (знезаражувальні засоби, рукавички, шприци тощо). Отож виходить приблизно 10000 гривень.
Люди самі провокують лікарів
Чи можна викоренити цю проблему? І як із цим боротись? Тут палка із двома кінцями – не брали б, якби не давали! Такої думки – і головні лікарі. Так, керівник другої міської лікарні Віктор Кміта наполягає, що часто самі люди винні, бо провокують медиків.
– Щорічно я і мої юристи запрошуємо представників прокуратури на меднаради, де розповідаємо і ще раз наголошуємо на відповідальності за порушення Закону «Про запобігання корупції», – говорить він. – Кожен працівник у письмовій формі повідомляє, що він ознайомлений із матеріалами та несе персональну відповідальність.
За словами головного лікаря, протягом 2014-2015 років відкрили два кримінальних провадження за фактом отримання хабаря лікарями цього закладу. Що стосується пологового відділення, то прокуратура відкрила кримінальне провадження через скаргу тернополянина на неякісне надання меддопомоги. Згодом провадження закрили через те, що факти не підтвердились.
– Найбільше отримую усних скарг, бо люди не хочуть називати свого імені та прізвища, – скаржиться медик. – Є різні медики, я не знімаю вини з усіх. Та й неможливо простежити за кожним працівником. Але часто винні і люди. Адже своїми діями вони провокують лікарів. Якщо медик справді вимагає кошти, потрібно звертатись до адміністрації або писати заяву в правоохоронні органи. Якби не давали, то і не брали б. Я не кажу, що брати хабар – це добре, але коли в лікаря зарплата 1400 гривень, а йому потрібно утримувати сім’ю та купувати халат, тапки й інші речі для роботи, від «винагороди» важко утриматись. Як на мене, вирішення цього питання має бути простим: на рівні Міністерства лікарям повинні встановити адекватний розмір зарплат. А пацієнти повинні припинити давати хабарі. Для тих, хто вимагає, має бути суворе покарання.
Страхового поліса в пологовому відділенні, говорить Віктор Кміта, немає. За ліки, які медперсонал використовує під час пологів, просять сплатити у формі благодійного внеску. Але це справа добровільна, тож якщо в людини немає змоги, її ніхто не примушує.
– Серед пацієнтів є малозабезпечені особи, які не можуть придбати на пологи найнеобхіднішого. На жаль, фінансування закладу не дозволяє закупити для пацієнтів усі необхідні медикаменти, тому компенсовуємо за рахунок благодійних внесків, – зауважує він.
Очільник пообіцяв звернути увагу на коментарі, що залишали тернополяни на сайті “20 хвилин». У випадку, коли лікарі вимагатимуть гроші за пологи, просив звертатись особисто до нього або до заступника. Адміністрація розташована у головному корпусі лікарні.
Про те, як бороться з корупцією в Обласному перинатальному центрі, дізнатися не вдалось. Головний лікар Віктор Куценко пояснив, що це питання курує їхній юрист – Наталія Леонідівна. Вона, як ми з’ясували, перебуває у лікаряній відпустці. Її мобільний номер нам не дали. Тож запитання залишається відкритим.
У свою чергу, директор Департаменту охорони здоров’я Тернопільської ОДА Володимир Богайчук зауважив, що кожного місяця проводять роз’яснювальні наради щодо запобігання корупції у їхніх закладах. Про випадки хабарництва тернополяни повинні повідомляти правоохоронні органи. Департамент вживає заходів лише для його запобігання, до відповідальності ж може притягнути лише суд.
