Від кінця березня до початку квітня декілька громад Тернопільщини отримали звістки про загиблих воїнів Тернопільщини. Двадцять прізвищ — з Тернополя, Чорткова, Збаража, Борщева, Шумська, Теребовлі, Підгаєць, Бережан, Козової, Скалата та інших громад. Серед них — ті, хто загинув у березні та квітні, і ті, чию загибель підтвердили лише тепер, після місяців або навіть майже двох років невідомості.
Загинули у березні 2026 року
Капітан Руслан Лялик (18.01.1997) — командир 3 самохідної артилерійської батареї 1-го САДн 44-ї оабр, уродженець Залісся Іване-Пустенської громади — загинув 29 березня в районі населеного пункту Рівне Пологівського району Запорізької області. Він закінчив юридичний факультет Західноукраїнського національного університету та навчався у Тернопільській українській гімназії імені Івана Франка — обидва заклади повідомили про його загибель. Позивний «Грек». Вчителька гімназії Ірина Гудима написала:
«Пам’ятаю його очі — щирі, світлі, трохи задумливі. Пам’ятаю його тишу, в якій було більше глибини, ніж у тисячах слів».
Панахида відбулась 6 квітня о 19:00, чин похорону — 7 квітня об 11:00 у Будинку печалі на Микулинецькій, 27 у Тернополі. Іване-Пустенська громада оголосила п’ятиденну жалобу.
Того ж дня, 29 березня, поблизу Рівного Пологівського району Запорізької області — у тому самому районі, що й Лялик — загинув сержант Віктор Рак (1983). Уродженець Борщева, він проживав у селі Урожайне і з початком повномасштабного вторгнення повернувся на Батьківщину, щоб стати до лав ЗСУ. Попри раніше отримані поранення, залишався у строю. Загинув внаслідок удару ворожого БпЛА під час переміщення до вогневої позиції. Зустріч тіла відбулась 4 квітня при в’їзді в Мельницю-Подільську о 12:45, похорон — 5 квітня в Урожайному о 15:00. Борщівська громада вшанувала його пам’ять.
30 березня від удару ворожого КАБу в районі Різниківки Бахмутського району Донецької області загинув молодший сержант Павло Банадига (22.09.1968) з Глинної Козівської громади. Детальних відомостей про підрозділ не повідомлялося. Про загибель повідомив голова Козівської ради Сергій Добалюк.
31 березня у Харківському військовому госпіталі внаслідок серцевої недостатності помер молодший сержант Ігор Скриник (21.04.1979) — командир лісопильного відділення інженерно-технічного взводу військової частини А7033. До лав ЗСУ він вступив у квітні 2022 року. Зустріч тіла відбулась 6 квітня о 12:00 у Підгайцях, панахида — того ж вечора о 19:00, чин похорону — 7 квітня о 14:00.
1 квітня в районі Нечволодівки Харківської області внаслідок атаки FPV-дрона загинув сержант Гнат Гаврилів (1971) — житель Білівців Мельнице-Подільської громади. Борщівська міська рада повідомила, що його ім’я «навіки буде закарбоване в історії визвольних змагань». Мельнице-Подільська громада оголосила траур.
Загинули у квітні 2026 року
3 квітня поблизу Межової Синельниківського району Дніпропетровської області загинув 24-річний Максим Куропатва (14.05.2001) з Чорткова. Після дев’яти класів у Чортківській гімназії №3 він здобув у Чортківському вищому професійному училищі спеціальність маляра-штукатура. На фронті з 1 квітня 2022 року — служив хіміком відділення радіаційної, хімічної та біологічної розвідки. Тіло зустрічали 7 квітня о 13:00 у Соборі Петра і Павла в Чорткові, парастас — того ж вечора о 18:00 у кімнаті смутку при церкві Святої Покрови, похорон — 8 квітня о 12:00 там само.
4 квітня на Харківщині загинув старший солдат Петро Головайчук (1975) — уродженець Андрушівки Шумської громади. Дитинство і юність провів у рідному селі, згодом працював за кордоном, а з 2008 року жив у селі Зеленче Теребовлянської громади, де понад 22 роки прожив у цивільному шлюбі. Мобілізований у вересні 2023 року з Теребовлянської громади, служив старшим стрільцем взводу охорони та патрульно-постової служби. В Андрушівці залишилася сестра, яку він дуже любив і постійно підтримував. Панахида має відбутися в Зеленчому, дату зустрічі кортежу мали повідомити додатково. Про загибель повідомили і Шумська, і Теребовлянська громади.
5 квітня поблизу того ж Межового Синельниківського району Дніпропетровщини загинув солдат Денис Диванюк — командир відділення, командир екіпажу безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А4***, житель Матвіївців Великодедеркальської громади. Детальніших відомостей про обставини загибелі не повідомлялося. Дату похорону мали оголосити окремо.
Померли від хвороб та поранень
Валентин Стадницький (1974) — студент групи ІА-45 історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка — боронив Україну ще з 2014 року: брав участь у Майдані та АТО, воював під Попасною, Горлівкою, Водяним, Опитним, захищав підходи до Донецького аеропорту в складі 81-ї аеромобільної бригади. У 2017 році демобілізований за станом здоров’я. Після повернення займався волонтерством — разом з іншими відправляв необхідне на передову. З лютого 2022 року знову служив — у 105 ТрО ЗСУ, паралельно навчаючись на ОП «Історія та археологія». Мав незвичайне хобі — колекціонував холодну зброю: близько 60 багнетів іспанського, французького, швейцарського, радянського та царського виробництва, козацькі бойові сокири, скіфські артефакти. В одному з інтерв’ю 2019 року казав: «Вибрати улюблений предмет з усієї колекції – це те саме, що сказати, що котрогось зі своїх дітей я люблю більше». Помер під час служби на Сумщині. Прощання відбулось 31 березня об 11:00 у Домі печалі на Микулинецькій у Тернополі.
Петро Деркач помер 31 березня 2026 року внаслідок важкого захворювання. Про загибель повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал, не розкриваючи деталей. Дату похорону не оприлюднювали.
Ярослав Тишко (02.05.1977 — 06.04.2026) — молодший сержант військової частини А5223, житель Горигляд Коропецької громади — помер 6 квітня після тривалого лікування від важкої недуги. Коропецька рада оголосила 6–9 квітня днями жалоби. Залишив дружину Наталію, доньку Аліну, сестер Марію, Оксану та Тетяну, брата Михайла.
Володимир Галабіцький (25.04.1965) — уродженець Карашинців, житель Хоростківа — у лютому 2022 року добровільно пішов до ЗСУ і понад три роки воював на Донеччині, Запоріжжі та Херсонщині. У 2025 році після досягнення 60-річного віку завершив службу. 6 квітня 2026 року помер — здоров’я підірвала хвороба.
Загибель підтвердили через місяці та роки
Андрій Галас (01.08.1981 — 12.05.2024) — уродженець Козівки, який понад 20 років жив у Бережанах і навчався на економічному факультеті Бережанського агротехнічного інституту — воював з 2014 року. За спогадами побратимів, його група неодноразово зупиняла штурмові дії ворога. Загинув 12 травня 2024 року поблизу Семенівки Покровського напрямку на Донеччині. Майже два роки рідні жили в невідомості, поки ДНК-експертиза не підтвердила загибель. Тіло зустріли в Козівці наприкінці березня, чин похорону — 5 квітня о 14:00.
Іван Климович загинув у Харківській області. Міський голова Тернополя Сергій Надал повідомив про нього 31 березня, не розкриваючи обставин загибелі та дати похорону.
Стрілець-санітар Василь Шумський (1981) з Івачева Долішнього Білецької громади служив у механізованому батальйоні військової частини А4941. Загинув 29 липня 2024 року в районі Воздвиженки Покровського району Донецької області — внаслідок штурмових дій ворога та артилерійського обстрілу. Два роки родина жила в невідомості, поки не підтвердилося найгірше. Тіло повернулося додому 1 квітня 2026 року.
Загинули, захищаючи Україну на різних напрямках
Владислав Лозовський (30.12.1999) — уродженець Нової Каховки Херсонської області, яка досі перебуває під окупацією. Призваний Чортківським РТЦК ще 11 березня 2020 року за контрактом. Служив майстром 2-го відділення безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем. Через те що рідне місто окуповане, заповів побратимам поховати його у Чорткові. Загинув під час виконання бойового завдання в районі Клинового Краматорського району Донецької області. Тіло зустрічали 1 квітня о 13:00 у Чортківському соборі Петра і Павла, чин похорону — одразу після зустрічі.
Петро Герасимишин (1975) з Чорного Лісу Збаразької громади — морський піхотинець — загинув у районі Комишан Херсонської області. Зустріч тіла відбулась 2 квітня о 13:00 у Сквері Героїв у Збаражі, після чого кортеж попрямував до колишнього місця проживання Петра на майдан Кармелюка, 4, і далі до Чорного Лісу та церкви Усіх Святих. Чин похорону — 3 квітня о 12:00.
Ігор Кузик (24.08.1993) — уродженець Іванівки Іванівської сільської громади — служив у 109-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні. Деталей загибелі та дати похорону не повідомлялося.
Богдан Ковальчук (22.05.1999) з Колодіївки Скалатської громади загинув 2 квітня 2026 року, захищаючи Україну. Він був навідником кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини А 1994, старшим солдатом. Поблизу н.п. Кореньок, Шосткинського району, Сумської області він прийняв останій бій. Дату похорону мали повідомити окремо.
Богдан Галонський — випускник Бережанського ліцею Тернопільської обласної ради, житель Теребовлі. Зустріч тіла — 7 квітня о 12:00 біля греко-католицької церкви святого Миколая в Теребовлі, парастас — того ж вечора о 18:00 у Домі скорботи на Шевченка, 3Г. Чин похорону — 8 квітня о 12:00 там само. Бережанський ліцей написав:
«Богдан обрав шлях воїна, щоб ми могли продовжувати жити та мріяти».
Раніше ми писали про те, що від середи Тернопільщина отримала нові звістки про загиблих воїнів
Від середи Тернопільщина отримала нові звістки про загиблих воїнів
