На Тернопільщині закриють або реорганізують 32 школи. Вересень може стати переломним місяцем для української освіти та привести до закриття сотень навчальних закладів по всій країні.
Пише Ровесник.
Відповідно до нещодавно прийнятої Постанови ВРУ №245, держава припиняє фінансування заробітної плати педагогічних працівників у школах, де кількість учнів не досягає порогового значення у 45 осіб. Єдиний виняток передбачено для початкових шкіл, які зберігатимуть державне фінансування незалежно від кількості дітей, що навчаються.
Цитата з постанови: За рахунок субвенції не здійснюється фінансування закладів загальної середньої освіти (крім закладів початкової школи), кількість учнів у яких становить: з 1 вересня 2025 р. – менше 45 осіб; 1 вересня 2026 р. – менше 60 осіб.
На Тернопільщині закриють або реорганізують 32 школи
Найбільш гостро наслідки нововведення відчують саме сільські громади. В багатьох віддалених селах школи часто налічують 15-30 учнів, що значно менше встановленого порогу. Такі навчальні заклади традиційно виконують не лише освітню функцію, але й слугують культурними центрами громад, місцем соціалізації та формування місцевої ідентичності.
Так, на Тернопільщині під дію постанови попадають цьогоріч 32 школи. Це не найбільший показник. Приміром, у сусідній Львівщині планують закрити аж 54 заклади освіти.
Закриття сільських шкіл може спричинити ланцюгову реакцію. Спершу зникає школа, потім молоді сім’ї починають виїжджати до міст або більших населених пунктів, де діти матимуть доступ до освіти. Як наслідок – село поступово втрачає перспективи розвитку та обезлюднюється.
Альтернативою для учнів із віддалених поселень стануть опорні школи у більших населених пунктах. Однак це передбачає щоденні поїздки на значні відстані, що особливо проблематично в умовах бездоріжжя та суворих погодних умов узимку.
Економічні підстави та можливі рішення
Економічне обґрунтування такого рішення є зрозумілим – утримання малокомплектних шкіл із розрахунку на одного учня обходиться державному бюджету значно дорожче, ніж фінансування великих навчальних закладів. Водночас постає питання про якість освіти та рівні можливості для дітей незалежно від місця проживання.
Місцеві громади опинились перед складним вибором. Вони можуть спробувати самостійно фінансувати школи з місцевих бюджетів, проте більшість сільських громад не має достатньо коштів для такого кроку. Іншим варіантом є оптимізація шкільної мережі, об’єднання закладів або переведення дітей на дистанційне навчання з періодичним відвідуванням опорних шкіл.
Експерти в галузі освіти наголошують на необхідності індивідуального підходу до кожного конкретного випадку, враховуючи географічні особливості, стан інфраструктури та демографічну ситуацію в регіоні. Можливим компромісом могло б стати запровадження градієнтної системи фінансування, за якої обсяг державної підтримки залежав би від віддаленості школи від опорних закладів освіти.
Міжнародний досвід
У багатьох розвинених країнах питання малокомплектних шкіл вирішується через впровадження моделей змішаного навчання, створення мобільних освітніх центрів або підтримку альтернативних форм організації навчального процесу. Наприклад, у Фінляндії та Норвегії діють спеціальні програми підтримки віддалених шкіл, які передбачають додаткове фінансування та ресурсне забезпечення.
Для збереження освітнього простору в сільській місцевості важливо розглянути впровадження інноваційних підходів – створення освітніх хабів, розвиток дистанційних форм навчання з періодичними очними сесіями, залучення пересувних лабораторій та спеціалізованих кабінетів.
Незважаючи на економічні виклики, повноцінний доступ до якісної освіти залишається одним із ключових прав громадян, гарантованих Конституцією. Тому важливо знайти баланс між оптимізацією витрат та забезпеченням освітніх потреб кожної дитини незалежно від місця проживання.
Довідка: Подібні реформи освітньої мережі відбувалися в більшості європейських країн протягом останніх десятиліть. У результаті оптимізації шкільної мережі в Польщі протягом 2000-2010 років було закрито близько 25% сільських шкіл, проте впроваджено систему шкільних автобусів та створено мережу опорних закладів із сучасним обладнанням.
