Юрій Гудименко має багату біографію. Він був журналістом, блогером, активним громадським та політичним діячем, головою Громадської антикорупційної ради при Міноборони, військовослужбовцем та ветераном російсько-української війни. У цій статті висвітлена його власна думка та позиція стосовно ветеранського бізнесу з точки зору політика, журналіста та ветерана.
Чому цей закон про ветеранський бізнес важливий?
З початку повномасштабної війни кількість ветеранів в Україні невпинно збільшується. На жаль, більшість людей, в тому числі і посадовців, сприймає їх як людей з психологічними та фізичними проблемами, яким важко інтегруватися в суспільство. Більшість законопроєктів передбачає лише надання певних пільг та квот для ветеранів, але не розглядає їх як важливу складову економіки.
А чого ж хочуть самі ветерани? Який шлях для реалізації власного потенціалу потрібен саме їм? Юрій Гудименко висловлює власне бачення цієї ситуації.
Ветерани хочуть бути корисними для держави
Ветерани очікують від держави підтримки та врахування їх інтересів, а не просто квот та пільг. Згідно з опитуваннями, 63,6% ветеранів хочуть започаткувати власний бізнес та працювати на себе, а не продовжувати виконувати чужі накази, як під час військової служби. Більше 6% опитуваних вже керують власним бізнесом, і лише 15% хоче просто бути рівноправними найманими працівниками.
Попри військові дії в країні, щороку кількість зареєстрованих бізнесів залишається достатньо великою. Згідно з прогнозами, після закінчення війни в Україні буде приблизно 5 мільйонів ветеранів. І всі вони чекатимуть не просто пільг, а саме підтримки та можливості самореалізуватися. Ветерани хочуть чітких вимог до бізнесу, прозорості та чесних умов, а не документів, які не мають жодного вагомого значення.
На жаль, сьогодні в світі існує практика найму людей з фізичними вадами в установи лише задля уникнення штрафів. Така практика є не лише неприбутковою для держави, але й шкодить ветеранам, які хочуть повернутися до життя та стати важливою частиною економіки держави, за яку вони воювали.
Що ж можна запропонувати? Досвід країн та існуючі програми підтримки ветеранів
На щастя, в державі вже є певні програми, які допомагають ветеранам стати підприємцями. Вже декілька разів була проведена конкурсна програма фінансування “Варто” від Українського ветеранського фонду. У 2025 році знову стартував конкурс грантів “Варто діяти”. Автори найкращих проєктів можуть отримати від 500 тис гривень до 1,5 млн гривень. Проте Юрій Гудименко вважає, що цього недостатньо.
Що ж на його думку є більш дієвим? Гудименко наводить як приклад програму США VOSB/SDVOSB. Це легальний інструмент, за допомогою якого сертифікують ветеранів та надають преференційні державні контракти. Така практика є корисною для ветеранів, які можуть отримати дешеві кредитні кошти, різноманітні гранти та цінні консультації. Відповідні організації організовують для них менторські заходи, де ветерани можуть здобувати цінний підприємницький досвід. І хоча це виглядає як пільга, насправді це можливість для кожного ветерана відчути себе потрібним та корисним для держави, а не тягарем з пільгами.
Юрій Гудименко наголошує на тому, що в Україні теж настав час прийняти такий закон. Він вважає найгіршим те, що вже існує подібний законопроєкт, але його не поспішають прийняти. І хоча не обов’язково ухваляти саме його, держава зобов’язана прийняти закон про ветеранський бізнес, суть якого схожа до того, який поданий у законопроєкті. Адже це не просто квоти чи спеціальні якісь умови. Це шанс для ветеранів реалізувати власний досвід та потенціал, а для країни – розвиватися, створюючи додану вартість.
