Азербайджанець Гулієв Ейваз Мардан огли народився у маленькому селі Гущу у багатодітній родині селян. Як пригадує, душу зігрівали гірські краєвиди, а на рівнині біля річки росли черешні, вишні, сливи, груші, батько працював тут садівником. А згодом були школа, армія, Ленінградське вище політичне училище МВС. І – приїзд на Тернопільщину.
Як він розповів, 18 років прожив в Азербайджані, і вже понад 30 – в Україні, яку любить усім серцем, усією душею. Каже: «Я часто їжджу в Баку. Це прекрасне, сучасне місто, там мешкають усі рідні та близькі, але завжди повертаюся в Копичинці».
У Копичинцях – сім’я, друзі, яких надбав за роки. І природа – кращої за яку нема у світі.
Гулієв Ейваз Мардан огли розповів, що веде тверезий спосіб життя, обожнює ліс. І ходить туди не лише за грибами чи ягодами, любить долати по 20-25 кілометрів. Отак би йшов та йшов…
А ще, розповів по секрету, моржує з мером Копичинців Павлом Лосиком.
Оскільки ми зустрілися напередодні Дня Незалежності, я поцікавилася у Гулієв Ейваз Мардан огли, чи не сумує за минулим, адже народився та вивчився за СРСР. Каже, імперія не мала майбутнього, бо тодішні закони економічного розвитку не давали шансів. Але було і багато плюсів – безкоштовна освіта, медицина, забезпечення роботою.
Нині ж народ, що азербайджанський, що український, що російський, хоче жити в нормальних умовах, мати роботу та достойне життя. Якщо й виникають якісь непорозуміння між народами, чи державами, то це – справа політиків. Звичайні ж люди хочуть миру, добра для рідних та друзів, процвітання того краю, де живуть…
Галина ВАНДЗЕЛЯК, Свобода
