Сучасні автомобілі все більше нагадують японське судоку: все дуже складно. В технічному сенсі. В них з’являється купа систем, котрі мають повноваження турбуватись про екологію, паливну економічність, але в певних моментах здатні довести мотор до сказу.
Які системи потенційно небезпечні – зараз розповімо.
Почати варто з того, що двигуни всіх сучасних автомобілів виробники не рекомендують прогрівати. Під це і налаштовують систему вприскування пального, котрі дають збагачену суміш, щоб мотор точно завівся «на холодну». Таке рішення буде ефективним лише в теплу пору року і при м’яких європейських зимах. В нас з кліматом трохи інакше.
На сильному морозі сучасний двигун вже погано впорюється зі своїм завданням, а навантаження на нього різко зростають. Агрегату ж потрібно прокачати мастило, прогріти поршні, циліндри та шатуни.
В результаті ресурс шатунно-поршневої групи знижується, а якщо ще й форсунки забиті брудом, то вони просто ллють пальне в циліндри. Від цього з’являється детонація, котра зменшує тривалість роботи движка.
Така корисна система, як «старт-стоп» теж може організувати неприємні сюрпризи. Спочатку її створювали для економії пального, але з’ясувалось, що шкоди від цього «екологічного» непорозуміння набагато більше.
Річ у тім, що будь-який двигун розрахований на певну кількість пусків, а «старт-стоп» збільшує цю кількість в тисячу разів. При цьому кожне відключення мотора тягне зупинку мастилонасосу, а кожен пуск збільшує навантаження на шатуни та інші поверхні, що труться.
В результаті складається ситуація, коли мастильна плівка на поверхнях, що труться, стоншується і деталі, що труться доторкаються одне до одного. Це провокує знос деталей двигуна та утворення задирок на стінках циліндрів.
Ще одна система зі сфери екології – катколектор, який розташовується поруч з двигуном. При нашій якості пального, нейтралізатор швидко забивається сажею і руйнується. Його керамічні частинки засмоктує всередину мотора, що, знову ж, викликає задирки. А вони несуть з собою «мастиложерство» і втрату потужності двигуна.
Зрештою, система турбонаддуву на малооб’ємних моторах також не додає ресурсу «серцю» авто. Сучасна турбіна розкручується до неабияких обертів, при цьому температура в ній зростає і може дійти до 1000 градусів. Збільшуються і навантаження на сам двигун.
Якщо врахувати, що мастильний картер на даун-сайзингових моторах невеликих розмірів, то змазка просто не в стані ефективно охолоджувати і двигун, і систему наддуву.
Не солодке життя і у двигуна, в котрого змазка просто кипить та втрачає свої захисні властивості. Як результат, ресурс такого двигуна рідко перевищує 150 000 кілометрів.
