Через 50 літ ми, випускники 1966 року, зустрілися біля брами колишнього педінституту, а тепер — Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка.
Спочатку в Преображенському соборі о. Василій відслужив панахиду за тими, хто не дожив до наших днів.
Усіх вразила ошатна краса церкви, бо в наші далекі студентські часи в святому місці був манеж, де відбувалися заняття з фізкультури.
Поверненням у юність стала поїздка на Бону, яку ми колись підкоряли не на автобусі, а пішки. Все минає, але назавжди залишилися спогади про зустрічі й побачення на цій горі.
А потім були відвідини таких рідних приміщень педінституту. Все тут ніби так, як колись, але й усе по-новому: багате й естетичне оформлення, на стендах — цікаві матеріали про життя академії.
Ми оглянули ті аудиторії, де колись займалися, і оцінили їхнє сучасне обладнання. Також побували в теплицях, живому кутку, на ділянках, помилувалися чудовими квітниками (вдячні декану біологічного факультету за надану нам таку можливість).
А потім зібралися в нашій колишній 111-й аудиторії, де, здається, ще чути наші голоси на зборах чи дискусіях. І тут ми зрозуміли, що бачимо себе молодими, красивими, енергійними та сповненими планів і надій.
Було багато веселих моментів, коли згадували ті далекі роки. Було багато вдячних слів людям, котрі нас навчали, виховували, готували до педагогічної діяльності. Ми вдячні нашому груповому керівникові Й. М. Свинку не тільки за те, що зацікавив нас геологією, а й за те, що прищепив любов до подорожей. Це завдяки йому ми відвідали музеї та театри у Львові, Бресті, Рівному, Луцьку та Ленінграді, познайомилися із природними багатствами Біловезької пущі та Дністровського каньйону.
Поговорили ми телефоном з викладачами І. В. Марисовою та О. А. Шиманською. Згадали З. Я. Крайнера, Н. М. Сташко, В. О. Шиманську, Г. Ю. Кікець та інших наших прекрасних педагогів, які все зробили для того, щоби ми стали добрими вчителями. А якими ми були педагогами — хай скажуть наші учні.
Приємно, що «гостею» на нашій зустрічі була газета «Вільне життя» (випуски від 22 березня і 27 травня 1966 року), яка 50 років тому в особі фотокореспондента В. О. Бурми вітала нас із закінченням педінституту.
Відтак вечір спогадів тривав за столом аж до вечора. Час минув непомітно, але ми домовилися про нову зустріч. До побачення, древній Кременцю!
Тамара ЧЕРНОВА, м. Кременець.
Вільне Життя
