Відбулася, без сумніву, історична подія. Ми сьогодні продовжуємо справу Володимира Великого – хочемо мати єдину Українську помісну церкву, яка б, впливаючи на людей, допомагала будувати Українську Державу. Ті священнослужителі підросійської церкви, які приєднаються до новоствореної автокефальної УПЦ, змушені будуть або перейти на проукраїнські позиції, або звільнитися.
Підтримую патріарха Філарета в тому, що Українська православна церква може бути лише одна. Тому теперішня підросійська церковна структура має називатися Російською православною церквою в Україні.
Я за віросповіданням греко-католик, але мені як громадянину України важливо, щоб наш народ мав єдину Українську церкву. Вважаю, що було б дуже добре, якби наступним кроком після отримання Томосу відбулось об’єднання Української православної церкви та Української греко-католицької церкви в єдину українську автокефальну помісну церкву. Таким чином ми могли б стати прикладом для подальшого об’єднання світових церков – Православної й Католицької.
Микола Лазарович, доктор політичних наук, професор ТНЕУ, учасник російсько-української війни.
«До повного завершення ще треба створити єдину православну церкву та обрати патріарха. Як на мене, це також непростий процес і він може й не закінчитися цього року. Загалом надання автокефалії українській православній церкві – це великий позитив, бо наша церква визнана православним світом, а це означає, що наші ієрархи братимуть участь у всіх заходах Вселенської церкви. Окрім того, це остаточний крах «руссково міра».
Павло Сливка, історик, громадський діяч, релігієзнавець
