Любов Михайлівна – лейтенант, офіцер групи з’ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень 22 Окремої механізованої Миколаївської бригади Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України. А вдома на неї чекає педагогічний колектив і учні одного з ліцеїв на Миколаївщині, де вона успішно працювала директоркою та досі залишається серцем і душею колективу.
Усе своє життя Любов Михайлівна присвятила педагогіці. Для неї школа – це другий дім, а діти — частина великої педагогічної родини. Але Велика війна змінила долі всіх українців, і її долю – також:
“Я завжди вважала, що вчитель – це не просто професія, а служіння. Сьогодні я служу своїй країні в іншій формі, але з тією ж вірою й відданістю”.
Як повідомляє відділ комунікацій 22 ОМБр, із перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів педагогічний колектив, очолюваний Любов’ю Михайлівною, робив усе можливе, щоб підтримати Збройні Сили України. До війська пішов і її син. А у жовтні 2022 року й вона сама вирішила стати до лав оборонців.
На службі Любов Михайлівна зберігає не лише силу, а й властивий їй оптимізм та педагогічний гумор. Сміючись, жартує про свою військову роботу:
“Проводжу службові розслідування з “зірочкою”.
Вона не раз порівнює будні на службі зі своїм багаторічним досвідом у школі:
“Якщо чесно, з дітьми легше. Діти слухняніші, з ними можна домовитись. А от із чоловіками на військовій службі треба шукати компроміси. Це як клас, тільки дуже дорослий і дуже впертий”.
Її командирські та педагогічні інстинкти проявляються навіть у військових умовах.
“Все життя я навчала, пояснювала, підтримувала – це вже частина мене. Десь підказати, десь направити, десь просто вислухати… Це й на службі працює”, – каже лейтенант.
Професійний шлях Любові Михайлівни вражає багатогранністю: вона має дві вищі освіти – вчителя початкових класів і психології, а також цивільного юриста з правом викладання історії та правознавства. Навчалася у Миколаївському педагогічному університеті та Національному університеті “Одеська юридична академія”.
У майбутньому вона планує повернутися до улюбленої справи – педагогічної праці в ліцеї:
“Після Перемоги я обов’язково повернуся до дітей. Це моя стихія, моє життя. Я хочу знову бачити їхні очі, чути їхній сміх і знати, що вони ростуть у мирі”.
Попри військову службу, яка накладає свій відбиток на її життя, Любов Михайлівна зізнається, що дуже сумує за своїм колективом та учнями:
“Вони в мене найкращі. І я тут для того, щоб вони могли рости, навчатися й мріяти вдома, у безпечній Україні”.
Захищаючи державу в складі бойової бригади, вона говорить:
“Я дякую вчителям, які сьогодні продовжують працювати в ліцеї, невтомно виховуючи наше майбутнє – наших дітей. Адже діти – це найдорожче, найбільше багатство нашої країни”.
А ще лейтенант вдячна тим учителям, які не ховаються за бронюванням, а також стоять на захисті Батьківщини.
Збройні Сили України – це не лише окопи. Це – сотні спеціальностей і десятки найрізноманітніших посад. У 22 ОМБр кожен має змогу обрати шлях, який відповідає його навичкам, характеру та досвіду.
Не бійтеся змінювати життя!
Детальніша інформація щодо умов проходження військової служби в складі 22 Окремої механізованої Миколаївської бригади за тел.: +38 0 96 378-76-55.
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
Фото відділення комунікацій 22 ОМБр та з особистого архіву Любові Михайлівни.
