Кожного разу, коли чуєш, як якийсь “мужик” розповідає, що він ні ногою на Схід, бо там “вОйна”, а він не хоче “вмирати за Порошенка і Яценюка”, перше, що хочеться зробити – це порадити йому змінити стать і перестати називати себе чоловіком. Бо чоловік – це той, який не боїться. Це той, який не придумує мільйон відмазок для того, щоб не зробити хоч щось по-справжньому чоловіче в своєму бездарному житті.
Той, хто постійно ниє, скиглить, нарікає, хто постійно всім і всіма незадоволений, але при цьому не здатен підвести власні сідниці з протоптаного дивана чи улюбеного місця “в барі навпроти”, – це не чоловік. Це взагалі незрозуміло яка істота, котра не має ні грама відчуття власної гідності.
Він досі не зрозумів, що якщо він не піде зустрічати Путіна на Сході, то вже незабаром Путін прийде, щоб зустріти його в Тернополі. Бо від долі не втечеш. Як і від совісті.
Але деколи тим, які називають себе чоловіками, треба нагадувати, що в них є доля, є совість, зрештою, є залишки чоловічої гідності. І їх (чоловіків) треба переконувати, що бути чоловіком і бути боягузом – це речі несумісні.
Саме з цією метою тернопільські дівчата спробували відшукати в обласному центрі чоловіків, щоб нагадати їм, яке їхнє призначення в житті. Щоб підказати, що тихе-мирне існування в Тернополі на тлі затяжної війни на Сході країни – це щось неправильне.
Просто подивіться відео “20 хвилин”.
