Незрозумілою та доволі неоднозначною виглядає історія з молодим хлопцем з Бучача Дмитром Гординським, мати якого, пані Оксана, звернулася до редакції «Номер один» з проханням надати можливість розповісти про те, як на службу призвали її хворого сина.
Юнак, за словами жінки, часто скаржився на різні болячки, навіть отримав відстрочку від служби в армії. Однак минув рік і її сина таки забрали служити попри те, що лікарі забороняли. Однією з основних підстав для того, аби Дмитро залишився вдома є, за словами його матері, недостатня вага.
«Ловили на заправці»
– Так, проблема, дійсно, у вазі. Крім того, він часто жалівся мені на серце. Коли ще був молодший, то часом непритомнів. Знаєте, тиск то підносився, то падав. І ще зір… Він має проблеми з зором, тому не мали б забирати, адже на одне око він слабо бачить, – бідкається Оксана Гординська. Нам дали три підтверджуючі акти: від ендокринолога, кардіолога і хірурга. Ми ті три акти привезли у військкомат і після цього йому на рік дали відстрочку, аби підлікувався. Вага у нього тоді була 47 чи то 45 кілограмів. Уже й не пригадаю, розповідає мати призовника – пані Оксана.
Тоді юнак таки отримав відстрочку від служби. Та минув рік, термін дії документа вичерпався і Дмитро знову потрапив під «приціл» військкомату. Хлопця «впіймали» трохи більше тижня тому на заправці у Бучачі, звідки, власне, він родом. Мати не приховує, що працівники військкомату «гналися» за її сином, а він намагався втекти на авто…
– Вони його догнали і забрали. То він уже в районі нічого (медичних комісій – авт.) не проходив, а одразу завезли до Тернополя і там він пройшов комісію. Вийшов тоді до нас військовий комісар (не пам’ятаю, як звуть) і каже, що дає нам спочатку направлення в обласну лікарню до ендокринолога і кардіолога, але винесли лише до ендокринолога. Ми поїхали. Лікар одразу прийняв. Потім написав висновок, що в сина «недостатній фізичний розвиток», і там, у графі, було вказано, що від 56 кг ваги мають право брати до армії, а не від 47 кг, як важить Діма. І все. Ми привезли той акт. Воєнком говорить, що це 50 на 50 – скоріш за все, хлопець не піде, бо не має достатньої ваги. Каже, прийдіть до нас через день-два, його комісують. І ми, знаєте, нічого з собою навіть не брали. Приїхали, а мене вже до нього не пустили, забрали Діму і тримали три дні, аж в п’ятницю зрання відправили на Львів, – пояснює пані Оксана.
Жінка переконує, що навіть районні лікарі рідного Бучача кажуть, що мови тут про підкуп і бути не може, адже хлопчик був дійсно нездоровий, неодноразово проходив обстеження, де чітко було видно, що не може фізично служити. Однак у Тернополі чомусь цього не врахували…
– Я навіть написала заяву до воєнної прокуратури, аби розібралися. Сказали чекати на відповідь десять днів. Ми вже їздили до сина, бо ж він не мав з собою документів. Нам ніхто не казав, що він піде служити. Думали, поїдемо в Тернопіль, комісують та й назад. А вони його забрали, – каже мати призовника.
На її думку, син повинен був отримати відстрочку знову, адже за рік його хвороби нікуди не зникли. Ба більше! Проявились одразу, як юнака забрали у військкомат.
– Не знаю, чи вони (працівники військкомату – авт.) вам зізнаються, але… В четвер ввечері, коли його вже оце забрали і три дні не відпускали, ми говорили по телефону. Питаю його: «Ти, Дімка, де, що робиш?» А він каже мені, що перетелефонує, бо йому стало погано, в грудях «тиснуло» і піднявся тиск. Сказав, що поруч є лікар. То було перед самою відправкою. Уже в п’ятницю вранці його повезли на Львів, – бідкається Оксана Гординська.
«Готові на все, аби не служити»
Поки мати оббиває пороги та пише заяви у різні інстанції, 21-річний Дмитро вже понад тиждень звикає до життя в казармі. У Бучацькому військкоматі кажуть, що юнак, насправді, здоровий і цілком придатний до служби.
– Його привезли в обласний призовний пункт, де збирають усіх кращих лікарів та проводять контрольні огляди. Там, власне, було прийнято рішення, що він придатний до служби. По вазі не підходить? Та у нього було понад 45 кг. У наказі №402 написано, що призову підлягають хлопці з вагою понад 45 кг. Яка серцева недостатність? Його перевірили – все нормально. Призовники зараз шукають все, аби тільки в армію не піти. Розумієте? Тому хлопців відправляють на обласну комісію, де сидять професіонали, щоб не могли «відкупитися», – каже заступник Бучацького воєнкома Роман Кирницький.
За його словами, з Дмитром Гординським військкомат зараз має трохи клопотів. Адже за законом він мав отримати від держави кошти – 2 тис. 800 грн. Однак юнак не хотів виробляти картки, на яку б цю суму перерахували, бо думав, що не піде в армію. Відповідно зараз буде змушений писати заяву, аби ці гроші отримувала мама.
– От зараз ще маю з мамою говорити, аби вона ці гроші отримала. Він же все робив для того, щоб не йти в армію, а держава на нього виділила кошти. От ми маємо компенсувати йому два мінімальні оклади, – пояснює Роман Кирницький
В армії годують та вдягають, тому те, що рідні не встигли, мовляв, зібрати хлопця на службу, – маячня, адже в цьому, за словами заступника районного воєнкома, не було жодної потреби.
– Не розумію… Забрали солдата. Нормально служить. Чому мама заважає йому служити? Якщо б він не пішов навіть на строкову службу, то його б забрали по мобілізації. І через певний період він би пішов в АТО. А так служить зараз поруч, у Львові, – дивується заступник воєнкома.
Хоч мобілізації наразі немає, однак, за словами Романа Кирницького, вона буде, адже немає стільки контрактників, щоб поміняти людей на передовій. Тому Дмитру ще пощастило, адже строкова служба не передбачає відправки в АТО.
Що стосується «приступів» перед відправкою, то пан Роман переконує, що такого бути не могло.
– Ні, в нас такого не було. Ви розумієте, це така цікава ситуація: люди, які не хочуть йти служити, починають і падати, і стрибати, і навіть робити з себе психічнохворих. І такі випадки були. А ще бувало, що самі батьки давали дітям якісь таблетки, після яких у них тиск стрибав до 200. От він (призовник – авт.) посидів в одному кабінеті дві години в нас, не виходячи, – тиск 120 на 80. Їде на службу – теж усе нормально. А тільки мама приїздить – одразу тиск 200. Я з таким стикався навіть сам, – переконує Роман Кирницький.
До речі, список хвороб, з якими не беруть в армію, постійно оновлюється військовим керівництвом країни. Офіційний документ, в якому вказано всі захворювання, називається «Розклад хвороб», яких у ньому понад дві тисячі. Зазвичай це недуги, які супроводжуються серйозними ускладненнями для здоров’я людини. Хоча насправді уникнути служби у Збройних силах України зараз не так вже й просто. Адже довести наявність серйозних проблем зі здоров’ям потрібно не тільки “своєму” лікарю, з яким легко “порішати”, а й спеціальній медичній комісії, яка функціонує при військових комісаріатах. Зазвичай медики, які там працюють, мають багатий досвід спілкування з тими, хто не хоче бути новобранцем.
Під час проходження медогляду призовникові мало натякнути на наявність захворювання, потрібно надати всі необхідні медичні довідки, історію хвороби. Після цього військова лікарська комісія визначає категорію придатності конкретної особи до служби.
Тому варто ретельно ставитись до всіх довідок, що свідчать про те, що кандидат у «строковики» дійсно хворів давно. Адже, на жаль, документи мають властивість «зникати» і потім фактично неможливо довести, що хвороба – давня, а не щойно «вигадана».
Оксана Гординська теж свого часу не зберегла всіх медичних довідок сина. Каже, що віддала у військкомати деякі оригінали документів, а тепер не має фактичного підтвердження своїм словам, що син дійсно не може служити. Проте пані Оксана здаватись не збирається. Наразі чекає на відповідь з військової прокуратури. Далі покаже час…
Тетяна Колеснік, тижневик “Номер один”
