У майбутньому смартфони вживлятимуться у людське тіло й заряджатимуться від його енергії, заявив Марті Купер, який вважається винахідником мобільних телефонів. У 1973 році інженер компанії Motorola, батьки якого імігрували до США з Київської області, зробив перший в історії дзвінок із мобільного телефону. Згодом команда під його керівництвом підготувала телефон до виходу на ринок.
«Нове покоління вживлятиме телефон під шкіру вуха», — сказав 94-річний Купер CNBC на Всесвітньому мобільному конгресі у Барселоні.
Вживлені мікрочипи та сенсори не потребуватимуть зарядки, адже живитимуться енергією тіла. «Тіло — ідеальна зарядка. Коли ви їсте і перетравлюєте їжу, ваше тіло виробляє енергію, еге ж? Для роботи пристрою у вусі потрібно дуже мало енергії», — вважає винахідник.
Він звертає увагу на те, що сучасні телефони не надто відповідають формам тіла. Зокрема, йому здається дивним і незручним притискати плаский прямокутник до вуха й тримати його рукою у неприродному положенні.
Чи вживляють чипи зараз?
Люди почали проводити експерименти з імплантацією чипів у тіло з 1998 року. Це переважно імпланти для відкривання дверей, розблокування девайсів, безконтактної оплати або носії медичної інформації.
Найчастіше мікросхему зашивають у силікатне скло чи біополімер і, залежно від розміру, вводять підшкірно за допомогою шприця або ж вкладають у надріз.
У 2006 році американська компанія CityWatcher — провайдер обладнання для відеоспостереження — імплантувала підшкірні чипи двом своїм співробітниками, які мали доступ до важливої інформації. Антени у скляній капсулі завдовжки з рисове зерня та завширшки з зубочистку вживили у передпліччя.
Ще дивнішим був випадок із нічним клубом Baja Beach Club, який запропонував гостям вживити собі мікрочипи замість VIP-картки. Чип, який вживляли у плече відвідувачам клубу в Барселоні та його філії в Ротердамі, дозволяв ідентифікувати особу для входу та надавав можливість оплачувати напої.
«Спершу мені вкололи місцеве знеболювальне. Зовсім не було боляче. Зараз я навіть не знаю, де саме в моїй руці розміщено цей чип», — розповів один із відвідувачів.
Два роки тому польсько-британська компанія Walletmor вивела чипи-імпланти на ринок і за рік продала понад 500. Ці чипи використовують замість банківської картки. Людям з такими чипами подобається спостерігати реакцію оточуючих, коли замість телефону чи картки вони підносять до терміналу долоню.
Опитування, проведене у 2021 році у ЄС та Британії, показало, що 51% із чотирьох тисяч респондентів розглянули би можливість вживити собі чип.
Проєкти та скандали
Поза цим існують і системні проєкти з розробки чипів, вживлюваних у тіло. Так, Фонд Білла і Мелінди Гейтс спонсорував створення мікрочипа з медичними даними. Під час пандемії компанія Dsruptive Subdermals запропонувала вживляти довідку про вакцинацію від COVID-19 у вигляді мікрочипу.
Найвідомішим із проєктів, певно, є Neuralink Ілона Маска, який працює над ідеєю мозкових імплантів, які дозволять людині керувати інтерфейсом комп’ютера «силою думки», і зараз вживляє чипи розміром із монету у мозок свині. Зоозахисники стверджують, що під час тестів уже загинули приблизно 1500 тварин.
Водночас над схожою технологією працює Synchron, яка торік уже вживила чип у мозок людині. Загалом компанія отримала дозвіл провести клінічні випробування на шести пацієнтах. Це паралізовані люди — власне, ідея проєкту якраз полягає в тому, щоб покращити якість їхнього життя.
Пристрій Synchron вводять через яремну вену, і кровоток доправляє його до моторної кори мозку. Там чип зчитує сигнали та передає до приймача, імплантованого у груди, а потім транслює на комп’ютер. Додатково сенсор зчитує рухи очей, які дозволяють керувати курсором на екрані.
Операція займає приблизно дві години, й перший пацієнт міг повернутися додому за 48 годин після неї.
Сама ідея чипування людей багатьма вважається спірною через застороги щодо здоров’я та безпеки даних, однак є ініціативи, які викликали однозначну критику, зокрема з боку правозахисників. Так, у 2008 році в Індонезії запропонували чипувати носіїв ВІЛ, передусім тих, хто був помічений у «сексуальній активності». Чип дозволяв би відслідковувати пересування інфікованих і карати їх у випадку зараження іншої людини. Законопроєкт зрештою не ухвалили.
