У видавництві «УВС» виходить книга одного з очільників національно-визвольного руху кінця минулого століття Михайла Ратушного. Спогади, роздуми, шкіци та есеї. Погляд сучасника, учасника і творця епохи відродження і становлення.
Шлях цієї книги до читача був непростим. Зрештою, як і життєвий шлях автора до своїх «металевих стовпів». Який розпочався в юному віці від одного з перших лідерів Руху на Київщині, керівника страйкового комітету, через в’язницю, до кількаразового депутатства у Верховній Раді, керівництва в Конгресі Українських Націоналістів та інших патріотичних організаціях, зрештою, полум’яного трибуна та гострого публіциста.
Вже років з 10 тому, в час чи то спорадичних випадкових зустрічей, чи при нагоді ґрунтовніше переговорити, все частіше ловив себе на думці, що Михайло може і мусить розповісти про те, чого більшість не знає або забуває. Чи то згадуємо про події, учасниками яких були, чи то про людей, з якими йшли пліч-о-пліч у боротьбі. Згадати є про кого і про що. І ось після таких розмов народжується текст, а ще ж публікації в пресі. Гортаю «Замкову Гору», «Голос», «Українські проблеми», «Шлях Перемоги»… Блискучі тексти на вже пожовклих і затертих сторінках. Сканую і складаю в окремий файл в розрахунку до 60-літнього ювілею в серпні 2022. Назбиралося. Все. Друкуємо…
А потім 24 лютого 2022… Михайло взяв до рук зброю. Всім зрозумілі пріоритети. Та все ж треба завершити задум. Бо це ж вже історія, яку треба знати і яка допоможе зробити правильні висновки.
Цей збірник складається з дуже різноманітних за тематикою та стилістикою текстів. Виступи, спогади, дослідження, аналітика, передмови, програмові концептуальні статті… Особисто мені, як упоряднику, незвично було укладати під одну обкладинку таке різнобарв’я, яке, якщо задуматись, також влучно характеризує і самого автора, його різноплановість і багатогранність, вибуховий темперамент та принциповість. З часу першої публікації таки не багато, не мало 35 років. А це про дещо говорить.
Взагалі, вважаю, що нам сьогодні бракує подібних текстів. Час іде, в пам’яті багато чого стирається, архіви втрачаються, документи губляться, люди відходять. Усвідомлення цього було важливою мотивацією в роботі над книгою, яка, сподіваємося, знайде свого читача, розповість про маловідоме і привідкриє завісу над багатьма загадками, недомовками і таємницями. Наполегливо рекомендуємо.
Віктор Рог
