У селі Домомарич Тернопільського району Олександра Маєвська — депутат сільської ради, бере активну участь у громадському житті села, займається збором допомогти для АТО, а ще співає у церковному хорі. Та щоранку жінку можна зустріти в самому серці Тернополя. Вона прибирає у будинках та дворах центральних бульварів та вулиць — Шевченка, Руській та Кульчицької. Олександра Маєвська розповідає, що, прийшовши на цю роботу, спочатку дуже соромилася, боялася зустріти когось із знайомих. А тепер звикла, тож ставиться до роботи старанно, з любов’ю, і ніколи не ховається, побачивши знайомих, пише Press-Центр.
— Чого соромитися того, що я люблю працювати? — каже жінка. — Я всюди встигаю — і на роботі, і вдома, і на господарці…
Робота двірника-прибиральника навчила жінку дивитися на наше місто іншими очима. Пані Олександра каже, що вже не може спокійно зайти у під’їзд, не оглянувши, чи все чисто і охайно.
— Як і в кожній сфері, тут є люди, а є «людиськи», — розповідає депутат-двірник. — Хтось дякує за роботу, а хтось тільки й шукає, до чого б причепитися і відразу телефонує, щоб поскаржитися. А тут, в центральній частині міста, порядок втримати непросто: поки пішла в інший двір прибирати, сюди вже прийшли студенти чи школярі, палять цигарки. Кидають недопалки, пачки з-під цигарок, сміття…
Ускладнює роботу пані Олександри також те, що у стареньких будиночках в центрі міста живуть і старенькі люди, які з пересторогою ставляться до прибиральниці.
— Не дають мені води, щоб я могла помити у під’їзді, — усміхається пані Олександра. — Часом чую, як прийде дідусь чи бабуся до вічка, подивиться, і йде назад. Часом кажуть: «У нас лічильник, будете нам гроші «мотати». А ще буває, що не підписують акти про виконані роботи — бояться відчиняти двері.
Та пані Олександра на свою роботу не скаржиться, переважна більшість місцевих жильців поважає її і дякує.
