Яким може бути новий закон про мобілізацію, кого в Україні не будуть призивати на службу у війську, що у Раді думають про переговори з росіянами – в інтерв’ю РБК-Україна розповів представник президента у Раді, член комітета з питань національної безпеки та оборони Федір Веніславський.
У парламенті готується законопроект щодо змін у мобілізації та військової служби. У ньому передбачаються нові норми щодо вручення повістки, відстрочки від військової служби та прав військовозобовʼязаних. Під питанням – умови щодо демобілізації.
Якщо депутати встигнуть врегулювати усі дискусійні моменти, то цей документ має усі шанси бути зареєстрованим уже цього тижня, каже член профільного комітету, представник президента в Раді Федір Веніславський.
– Розкажіть, які зміни щодо військової служби, мобілізації та демобілізації готуються у Верховній раді?
– У нашому комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки напрацьовано два законопроекти. Один з них уже був учора зареєстрований у Верховній раді. Йдеться про проект закону про внесення змін до деяких законів щодо забезпечення прав військовослужбовців і поліцейських на соціальний захист. У цьому документі, по-перше, визначаються права військовослужбовців на можливість поширювати інформацію – а саме, яку інформацію вони можуть поширювати, щоби вона не була використана ворогом проти України.
По-друге, у цьому законопроекті піднімається питання речового забезпечення військовослужбовців. По-третє, передбачаються відпустки для військовослужбовців при народженні дитини, які не передбачені на сьогодні. Також впроваджуються відпустки після поранення та лікування, які можуть тривати до 12 місяців.
Крім того, в цьому законопроекті врегульовано питання щодо обліку строку військової служби для нарахування пенсії. Тобто якщо військовослужбовець проходить військову службу в умовах воєнного стану, то в них місяць рахується за два. Якщо він бере участь у заходах щодо забезпечення територіальної цілісності та державного суверенітету – тоді місяць рахується за три. Якщо він бере безпосередню участь у бойових діях – тоді місяць за чотири. І якщо військовослужбовець перебував у полоні, куди потрапив не за своєю волею – тоді місяць за п’ять.
Плюс, цим документом вносяться зміни до дисциплінарних статутів щодо забезпечення гендерної рівності. Тобто щоби були рівні можливості і для жінок, і для чоловіків.
– А що передбачає другий законопроект?
– Другий законопроект стосується безпосередньо питань мобілізації – він так і називається: проект закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів, пов’язаних з удосконаленням питань мобілізації, військового обліку, проходження військової служби.
У цьому законопроекті, по-перше, уточнюється, що таке особливий період, адже на сьогодні це поняття досить розмито прописано у чинному законі про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Не завжди зрозуміло, протягом якого часу триває цей період. У проекті закону йдеться, що особливий період – це період, який настає з ухвалення рішення про проведення мобілізації і до часу демобілізації і закінчення воєнних дій.
По-друге, у цьому документі ми удосконалюємо питання, що пов’язані з обов’язками військовозобов’язаних. Якщо вводиться правовий режим воєнного стану – вони зобов’язані з’явитись або до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), або якщо це резервісти – то до відповідних військових частин.
Також у документі ми прописуємо загальні правила проведення мобілізації та обов’язків військовослужбовців і військовозобов’язаних, які перебувають на військовому обліку в усіх складових сектору безпеки та оборони. Тому що на сьогодні, крім власне Збройних сил, у нас ще є Головне управління розвідки Міністерства оборони (ГУР), яке не входить до складу Збройних сил. У нас є Служба зовнішньої розвідки, у складі якої теж є військовослужбовці. А в цих розвідувальних органах ведеться окремий військовий облік. Тому ми передбачаємо, що ці правила поширяться на всіх військовозобов’язаних, незважаючи на те, на якому обліку вони стоять.
Також у цьому документі уточнюються підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, щоб уникнути зловживань.
– Які це уточнення?
– Наприклад, якщо на утриманні військовозобов’язаного, який підлягає мобілізації, є недієздатна або неповнолітня дитина; чоловік / дружина першої або другої групи інвалідності; інші недієздатні члени сім’ї (батько / мати – першого ступеня спорідненості) – він має право на відстрочку лише у випадку, якщо за цими особами більш нема кому з точки зору закону доглядати. Тобто якщо немає інших осіб, які законом уповноважені на забезпечення їхнього догляду і піклування. Тоді це може бути підставою, щоб людина отримала відстрочку від призову.
Інша норма цього законопроекту: щоб уникнути конфліктів під час проведення мобілізаційних заходів, ми уточнюємо як права військовозобов’язаних, так і представників ТЦК.
Наприклад, щодо військовозобов’язаних: ми передбачаємо, що в період правового режиму воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, ті, хто є військовозобов’язаним, а саме – особи віком від 18 до 60 років, повинні, крім документа, що посвідчує особу, постійно мати при собі також документ про перебування на військовому обліку і пред’являти ці документи для представників ТЦК. Це робиться для того, щоб не доводилось долучати поліцію для вручення повістки і мінімізувати ризики можливих конфліктних ситуацій.
Також у законопроекті ми плануємо прописати можливість вручення повістки не лише особисто під розписку, але і через електронну пошту та рекомендованим листом. Тобто сповіщення про надходження рекомендованого листа надходить до поштової скриньки, а уже сам лист з повісткою мають видати людині особисто в руки відповідними представниками поштових служб. Це так звана публічна повістка.
Щодо актуальності електронних поштових скриньок, у нас вже фактично діє електронний кабінет військовозобов’язаних та призовників, який буде містити усі ідентифікаційні дані. Ці норми мають спростити отримання повістки і не дозволяти людям зловживати тим, що він нібито не отримує повістку і не порушує закон.
Також ми прописуємо, що повістки можуть вручатися не лише представниками ТЦК, але і через органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади – щоб уточнити повноваження всіх органів публічної влади у питаннях мобілізації. Тому що зараз у чинному законі про мобілізаційну підготовку та мобілізацію вже передбачено, що ці органи беруть участь у мобілізаційних заходах, але на практиці вони дуже часто уникають цих своїх обов’язків. Крім того, ми передбачаємо, що і військові адміністрації долучаються до цих заходів.
– Це вже кінцеві норми?
– Ці норми є в законопроекті, який ми ще напрацьовуємо. Він ще не зареєстрований. Дискусії ще продовжуються. Проте є всі шанси зареєструвати цей документ у фінальному вигляді вже до кінця цього тижня.
– Чи будуть у цьому законопроекті якісь зміни щодо вікового порогу для осіб, що підлягають мобілізації? Простіше кажучи, чи планується мобілізовувати чоловіків від 18 років, а не від 27, як це є сьогодні?
– У цьому законопроекті питання щодо віку призову на військову службу за мобілізацією взагалі не вирішуються. Нагадаю, зараз на військову службу за мобілізацією можуть бути призвані особи, які пройшли строкову військову службу – тобто які мають військовий досвід та підготовку. Але якщо вони не проходили строкову військову службу і є призовниками – то тоді для них діє норма про можливість мобілізації лише з 27 років. Коли Президент підпише вже ухвалений законопроект парламенту – тоді людину, що не має військової підготовки, можна буде мобілізовувати з 25 років.
– Чи є у цьому законопроекті норми щодо демобілізації?
– Питання демобілізації найскладніше, відверто скажу. Наскільки мені відомо, демобілізація під час повномасштабного вторгнення у новітній світовій історії у жодній з країн не застосовувалась. Але щоб дати якісь часові орієнтири для розуміння військовослужбовцям, які були мобілізовані в перші дні війни і вже більше 20 місяців перебувають в складі збройних сил чи інших складових безпеки і оборони, перспектив, це напевно, варто зробити. Зараз продовжуються дискусії з цього питання. Є точка зору, що після 36 місяців служби особа може отримати право на демобілізацію. Але поки це питання ще до кінця в Комітеті не узгоджено.
– Позиція щодо батьків трьох і більше неповнолітніх дітей залишається незмінною? Вони мають відстрочку?
– Так.
– Які зміни будуть для тих, хто здобуває другу освіту?
– Ми передбачаємо, що мають право на відстрочку від призову лише ті особи, які здобувають наступний рівень освіти – наприклад, якщо після магістерського ступеня людина йде на аспірантуру. Тобто особи, які після однієї вищої освіти, здобувають другу вищу освіту – того ж рівня або нижчого рівня – для них відстрочки не буде.
– А якщо людина, наприклад, отримала диплом магістра і юридичну освіту і зараз поступає на здобуття другої освіти, на стаціонар, але за іншою спеціальністю – припустимо, філолог чи педагог. Що тоді?
– Це вже не буде вважатись послідною освітою, тому права на відстрочку у такої особи не буде.
– Що ви думаєте про вчорашні публікації The Washington Post щодо нашого наступу?
– Я думаю, що там подається інформація не зовсім вірно і повно. Допомога, яку наші Збройні сили запитують у наших західних партнерів, на превеликий жаль, має постійну тенденцію до запізнення – рішення про її передачу постійно приймаються з суттєвим запізненням – як свідчить практика – на 3-6 і більше місяців. Україна просила спочатку системи ППО – їх наши партнери боялись давати, але потім надали і продовжують надавати. Те ж стосується артилерійських систем, бронетехніки, танків, далекобійних ракет і винищувачів.
Звичайно, коли наші військові минулої осені здобули суттєві успіхи на півночі та на півдні, нам не вистачало саме озброєння, необхідного для розвитку нашого успішного наступу і забезпечення подальшого прогресу. При цьому ні для кого, і в тому числі – для росіян не було секретом, що наступним нашим напрямком наступу стане саме Південь України. І вони скористались цим моментом від початку 2023 року, коли нам не вистачало техніки, щоб краще підготуватись до наших наступальних дій і побудувати потужні ешелоновані оборонні лінії.
Тому я не став би стверджувати, що хтось прийняв не такі чи не зовсім коректні рішення. Тут зіграв роль комплекс проблем, у тому числі – несвоєчасність надання нам тих видів озброєння, про які ми просили.
– Зараз у західних ЗМІ все частіше з’являється інформація про те, що наші партнери можуть схиляти нас до переговорів. Про це також говорять і росіяни: мовляв, вони готові до мирних переговорів. Чи не змінилась зараз позиція України з цього питання?
– З точку зору переговорів, про які говорять представники російського політикума – вони постійно мріють про перемовини. Вони чудово усвідомлюють, що не зможуть досягнути якихось політичних та військових результатів напередодні виборів президента РФ у березні наступного року. Вони постійно публічно заявляють, що готові до перемовин, але Україна до перемовин не готова та не хоче.
У зв’язку з цим варто згадати, що з цього питання у нас є рішення Ради національної безпеки та оборони України, яке введено в дію указом президента. У ньому зафіксована неможливість проведення переговорів з Путіним. Це рішення фактично констатує, що Путін почав проти України злочинну та терористичну війну, яка призвела до порушення багатьох норм міжнародного права. Тому, безперечно, рішення РНБО є абсолютно адекватною політичною реакцією на ту неспровоковану агресивну війну, яку розпочала і веде росія проти нашої держави і метою якої є знищення нас, як нації, і нашої національної державності.
Проте іншого юридичного механізму закінчення війни, окрім укладення якогось мирного договору, учасниками якого зазвичай виступають сторони військового конфлікту, можливо, держави – гаранти, у міжнародному праві ще не винайдено. Тому з юридичної точки зору закон України про міжнародні договори України, Віденська конвенція про право міжнародних договорів власне і стануть тим юридичним підґрунтям, відповідно до якого буде укладено майбутню мирну угоду. Адже будь-яка війна неминуче завершується мирною угодою, у якій прописується відповідальність країни-агресора, відшкодування нею шкоди і притягнення її до відповідальності тощо.
Однак, Президент Зеленський у своїй формулі миру визначив чіткі орієнтири: війна може завершитись лише за умови повної деокупації всієї території України. Тільки після цього можна вести якісь перемовини. І наші західні партнери це також мають розуміти. До того ж вони підтримують цю формулу миру.
– Тобто позиція української влади незмінна – ми розглядаємо завершення війни тільки виходом на кордони 1991 року і будь-які переговори можливі лише після виходу на ці кордони?
– Абсолютно точно.
