У 2022 році, після початку вторгнення, президент України закликав добровольців з усього світу приєднуватися до боротьби проти агресії РФ. Тоді було створено Інтернаціональний легіон, куди могли вступати іноземні добровольці з будь-яких країн.
Детальніше про рекрутинг іноземців та їхню мотивацію розповів “Еспресо.Захід” сержант Тарас Паляниця, рекрутер 4-го Інтернаціонального легіону оборони України Сухопутних військ Збройних Сил України.
– Розкажіть про шлях іноземного добровольця до лав нашого війська.
– Важливо зауважити, що окремо існує Міжнародний легіон у складі Головного управління розвідки (ГУР). Це інший рід військ із власними завданнями, які не стосуються нашої роботи. Ми залучаємо добровольців до Інтернаціональних легіонів оборони України, що діють у складі Сухопутних військ – найбільшого за чисельністю роду військ ЗСУ.
Рекрутинг складається з трьох основних етапів: доброволець прибуває в Україну; звертається до рекрутингового центру, де отримує інформацію, проходить перевірки й оформлює контракт; доброволець обирає військову частину, де проходитиме службу.
Ми виступаємо своєрідним містком між добровольцем і військовою частиною, допомагаючи оформити всі документи та забезпечити швидке включення до лав армії.
Іноземні добровольці, які бажають приєднатися до сил оборони, підписують контракт із ЗСУ, отримують статус солдата, проходять навчання, а потім виконують бойові завдання. Ми не займаємося компенсацією подорожей чи співпрацею з приватними компаніями. Також усі кандидати проходять перевірки державних структур, як-от прикордонна служба, міграційна служба, поліція, СБУ.
– Хто ці люди? Звідки та чому іноземні громадяни приїжджають воювати за Україну?
– До нас приїжджають добровольці з усього світу: від США та Канади до Японії й Австралії. Мотивація добровольців дуже різноманітна. Це і підтримка України. Багато хто приїжджає, бо щиро підтримує боротьбу України за незалежність.
Хтось шукає нового життя. Є добровольці, які планують своє майбутнє в Україні, перевозячи сюди свої сім’ї.
Дехто мотивується професійним досвідом. Інші хочуть здобути бойовий досвід, адже вважають, що ця війна має велике значення для світової безпеки. Або ж людина у своїй країні є класним військовим спеціалістом, однак не може отримати відповідного рівня забезпечення від держави.
Особливо надихає спілкування з добровольцями, які вважають Україну країною з великим майбутнім. Вони бачать у ній потенціал для розвитку й відзначають її багату культуру й історію.
Один із добровольців, з яким я спілкувався, був японцем. Йому було близько 45 років, і він пояснив, що ментально японці не терплять несправедливості. Він вважав, що напад на Україну — це несправедливість, з якою не можна миритися.
Він також хотів отримати досвід, бо вважав, що Третя світова війна неминуча, і він повинен бути готовим. Це була інтелектуальна, доросла людина з двома вищими освітами та військовим досвідом.
– Чи є відмінності в умовах служби між іноземцем та українцем?
– В Україні діє загальна мобілізація. Коли на країну нападають, усі громадяни мають долучатися до оборони: хтось служить в армії, а хтось допомагає. Українці не мають права завершувати службу за бажанням до кінця мобілізації, адже це регламентовано законами.
Іноземці ж захищені міжнародними нормами. Вони підписують контракт на три роки, але мають змогу завершити його через шість місяців служби. Це потребує рапорту, розгляду командування та виконання відповідних процедур.
До речі, багато іноземців розглядають розірвання контракту як тимчасовий вихід. Вони хочуть відпочити, побути із сім’єю або мають інші плани. Інші ж змінюють військову частину, якщо там служать їхні друзі, або повертаються в Україну після певного періоду для продовження служби.
Усі ці процедури відбуваються офіційно: записи вносять до контракту, особової справи та військового квитка.
Решта умов однакові, разом і з заробітною платою.
Але скажу, що командири мають працювати з іноземцями дещо інакше, ніж з українськими солдатами. Треба враховувати, що це добровольці, які свідомо приїхали до України, і це потребує особливої уваги.
Важливо максимально сприяти добровольцям, забезпечувати їх інформацією та підтримкою, адже вони допомагають закривати нестачу людей у частинах.
– Громадянин іншої країни може служити в ЗСУ не тільки в Інтернаціональному легіоні, правильно?
– Інтернаціональні легіони створені спеціально для служби іноземців, на посадах командирів підрозділів у нас також іноземці, інструктори теж іноземці й уже з бойовим досвідом в Україні. Ці структури заточені спеціально під службу іноземних добровольців. Однак, якщо доброволець має бойовий досвід і бажає приєднатися до іншої бойової частини, така можливість існує. Головне — це проходження навчання й офіційний статус військовослужбовця.
Попри це, ми рекомендуємо всім добровольцям починати службу саме в Інтернаціональних легіонах. Це дозволяє отримати необхідну підготовку та поступово адаптуватися до української армії.
– У Сухопутних військах розповіли, що щомісяця розглядають від 400 заявок. З вашого досвіду, це дійсно так?
– Щомісяця розглядають заявки від 400 до 600 іноземців. Частина з них приїжджає вперше, інші повертаються після участі в боях у 2022 році. Це відбувається хвилями: в певні місяці більше, навіть понад 600 заявок може бути, в інші — менше.
Важливо, що багато добровольців планують залишитися в Україні, перевезти свої родини та зробити нашу країну своїм новим домом.
– Чому так мало відомо про рекрутинг іноземців, в плані розкрученості цієї теми в нашому інфопросторі?
– Ми воюємо не лише зброєю, а й інформацією. Росія використовує добровольців у своїй пропаганді, заявляючи, що воює проти НАТО. Тому ми не можемо розвивати масштабні інформаційні кампанії, аби не нашкодити та не дати ворогу зайвих козирів.
Крім того, законодавства багатьох країн забороняють участь у регулярних арміях інших держав. Це може призвести до юридичних проблем для добровольців після повернення додому.
Насамкінець важливо додати, що іноземні добровольці, які зараз допомагають у боротьбі, стануть однією з опор сильної української армії в майбутньому. Вони вірять в Україну, її потенціал і можливості. Після перемоги нам доведеться багато працювати, щоб відбудовувати країну, і ці добровольці стануть частиною цього процесу.
Катерина Бенюк.
