Небайдужі роздуми підприємця і мецената, громадського діяча та активіста «Народного контролю» про пріоритетний шлях розвитку Тернополя.
Джерело влади в Україні – народ щоразу на виборах делегує свої повноваження і президенту, і парламентарям, і місцевим самоврядним органам з надією, що ті упродовж всієї каденції чесно та сумлінно служитимуть суспільству, громадам, кожній людині. Саме для цього й формується державний апарат чиновників. У демократичному світі така система взаємовідносин між владою та народом працює уже десятиліттями і майже ніде не дає збоїв. То чому ж українці за порівняно короткий період існування незалежної держави уже двічі заповнювали протестні майдани? Чому вони зводили барикади, беззахисними гинули під кулями снайперів?
Очевидно, справа не в системі. А у тих, хто і у 2004-му, і у 20014-му, ставши за спинами наших героїв та прикриваючи власну нікчемність галасливими закликами, отримали високі посади. Прийшли у владу на для того, щоб служити народу, а щоб надалі обкрадати його – матеріально, морально та духовно, – відбираючи кошти, майно, нівелюючи одвічне прагнення українців до волі, позбавляючи їх надії на краще достойне життя.
Не підтверджені діями обіцянки, тотальна корупція, приручені суди та силові структури, непомірні амбіції та хамське ставлення найнятих чиновників-бюрок
Нині на рівні Тернополя існує безліч прикладів ігнорування місцевою владою законних вимог та інтересів громади. До міської організації «Народного контролю» за допомогою щодня звертаються тернополяни. Одні вже втомилися бігати від однієї інстанції до іншої, щоб оформити субсидії, інших навіть на поріг не пускають до кабінету «начальника», щоб поскаржитися на жалюгідний стан під’їзної дороги, безлад на прибудинковій території чи у під’їзді, на діряві дахи та захаращені підвали, іржаві комунікації тощо.
Також приходять до нас люди, які не можуть захистити своє майно, честь і ділову репутацію у судах, оскільки не мають що покласти у «конверт». Десятки телевізійних сюжетів, підготовлених нашими активістами, транслюємо у медіа-просторі, ще більше звернень у різні державні організації та установи надсилаємо для реагування і тримаємо їх під контролем аж до вирішення проблеми.
Відтак, переконалися, що змусити корумповану владу працювати чесно – неможливо. То тут, то там чиновники вишукують безліч причин, щоб не виконувати своїх обов’язків. Тож, на моє глибоке переконання, існує тільки один вихід з цієї ситуації: вже на наступних виборах тернопільська громада повинна делегувати свою довіру людям, які навіть без владних повноважень щодня робили і роблять конкретні та корисні справи, допомагають іншим вижити і на фронті у зоні АТО, і у нашому рідному місті.
Ми не маємо права знову помилитися у виборі. Тернополяни заслуговують більшого, ніж авральне латання дір на дорогах чи нашвидкуруч мощені тротуари обабіч центральних вулиць, хаотичне фінансово невиправдане розбазарювання коштів для спорудження сумнівних архітектурних конструкцій. Громада не повинна вестися на дуту активність влади особливо напередодні чергових виборів.
Щоб Тернопіль став європейським містом, слід змінити на тільки концепцію його розвитку, а й привести у владу авторитетних і професійно підготовлених людей, прагнення яких співзвучні із запитами тернополян. Треба виявити довіру тим, хто досконало володіє ситуацією та готовий нести відповідальність за свої дії. Жорсткий контроль громади за діяльністю влади, публічний доступ кожного до використання бюджетних коштів тільки сприятимуть підвищенню ефективності таких перетворень.
Чесна влада – самодостатня багата громада – гідне життя, а відтак і вболівання кожного за долю рідного міста. Це – класичний європейський досвід, шлях яким має розвиватися Тернопіль.
На підприємстві, яке очолюю, працюють сотні людей. Для забезпечення виробничого процесу «Вікнар’off» налагодив та підтримує тісні партнерські стосунки з десятками фірм, у тому числі зарубіжних. Наша продукція – ювелірної якості, не боїмося гарантувати клієнтам довготривалість її експлуатації…
А уявіть собі, якби за основу діяльності ми взяли не порядність у бізнесі, не бажання працювати без рекламацій, а, наприклад, банальне прагнення збагатитися. Хто ж тоді захотів би вести з нами справи, хто б купував браковані вироби та конструкції?
У житті, бізнесі, громадській чи суспільно-політи
