Вбивця осиротив мою внучку Марічку. Мені 65 років, не знаю, чи зможу ще поставити її на ноги.
4 липня Апеляційний суд Тернопільської області розглянув резонансну справу стосовно вбивства у селі Нараїв Бережанського району. Два роки тому, 26 червня 2016-го, місцеву 32-річну мешканку Руслану Бай жорстоко вбили, коли вона поверталася зі свого городу. За підозрою у скоєнні злочину було затримано односельчанина Ігоря Рендяка, у Зборівському районному суді доведено його вину і засуджено на вісім років тюрми. З рішенням суду першої інстанції не погоджуються ні потерпіла сторона, ні обвинувачуваний, тому оскаржили в апеляції. Мати вбитої Марія Нагірна вважає, що вирок повинен бути суворішим, а засуджений — що вирок незаконний.
Адвокатка Рендяка наполягала на проведенні додаткової молекулярно-генетичної експертизи. «А якщо не Рендяк скоїв злочин? Якщо вбивця на свободі? Щоб підтвердити чи заперечити це, потрібно визначити піднігтьовий вміст рук загиблої», — наголосила адвокатка. Утім, апеляційний суд відхилив це клопотання, зваживши на думку прокурора, що вину цілковито доведено сукупністю доказів. Апеляційний суд не задовольнив і прохання матері вбитої — збільшити міру покарання для Рендяка, залишивши у силі рішення суду першої інстанції.
— Того нелюда треба на довічно посадити! Судмедексперт казав, що було і насильство, і катування, і вбивство… І за це лише вісім років тюрми?! — дивується Марія Нагірна. — Я просила засудити його хоча б на 15 років, що передбачено законом, але… Планую подавати на касацію. Суди підірвали мені здоров’я, віру в справедливість.
Адвокатка підсудного хотіла перевірити, чи хтось інший не причетний до злочину. Можливо, й справді ще хтось чинив страшне разом із Рендяком, то хай би зізнався, але ж він мовчить, мабуть, когось покриває. Руслану вдарили пляшкою по голові, ножем — у серце, добивали… Донька рятувалася, під нігтями у неї був ґрунт, пальці — поламані… Яку ще експертизу треба?! Собака відразу взяв слід на обійстя Рендяків. Нема сумніву, що кат саме із тієї сумнозвісної родини.
Вбивця осиротив мою внучку Марічку. Мені 65 років, не знаю, чи зможу ще поставити її на ноги. Онучка безмежно сумує за мамою. 12 липня Руслані мало виповнитися 34 роки. Я не подавала заяву на моральну компенсацію від вбивці, але односельці вмовляють, щоб звернутися до суду, щоб дитина мала якусь копійчину. «Очі тобі виколю!» — якось пригрозив мені батько засудженого. Після вбивства люди бояться ввечері селом пройтися. Молюся, щоб Бог дав Руслані світлий спочинок, нам із Марічкою — здоров’я, а нелюда справедливо покарав.
