Авторська зустріч “Герої нашого часу”, присвячена 20-річчю першого видання повісті “Останній герой” Олександра Вільчинського відбулася нещодавно у Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці. Автор розповів про історію написання цієї книги, сюжет якої перегукується з теперішніми подіями російсько-української війни.
Ця книга, на щастя чи на жаль, з кожним роком стає все актуальнішою. Це питання пам’яті, питання спадковості та боротьби. Я їхала на презентацію і знову бачила колону “На щиті”. І я просто вкотре зрозуміла, що поки одне покоління не завершує своєї війни, то це переходить на інше покоління, на дітей, внуків, правнуків, і все починається з початку. І, як не дивно, ворог завжди той самий. Власне “Останній герой” – це людина, яка не припинила своєї боротьби, яка залишилася останнім, – каже модераторка заходу, письменниця Ганна Осадко.
В основі книжки – розповідь про бійця УПА Олекси та колишнього піхотинця вермахту Віллі, який прибився до нього після багаторічного полону. Вони разом повертаються зі сходу України на захід, у рідне село Олекси, де на нього чекає матір та кохана. Але двотижневе перебування вдома стає для них важким випробуванням.
”Останній герой” – це такий образ. Герої народжуються знову і знову, доти, доки в цьому буде потреба. Я намагався написати цікаву, правдиву, живу історію. Ця книга живе своїм життям вже 20 років від першого видання. Мені здається, що ця тема ще матиме продовження в багатьох творах інших письменників…, – каже автор книги Олександр Вільчинський.
Історія, як розповідає письменник, народилася ніби сама, її просто залишилося записати. Так, “Останній герой” став першим твором в сучасній українській літературі про УПА написаний людиною, яка не була її безпосереднім учасником.
У той час ще були живі учасники УПА. Я зустрів Григорія Андрійчука, мого земляка, який писав і видав свої спогади. Я був тоді редактором газети, допомагав йому друкуватись, він мені багато розповідав. І в нас в сімейному альбомі є фото, яке він приніс, де він і моя мама з тіткою. Це стало поштовхом для написання цієї повісті, – ділиться спогадами письменник.
Крім того, великий вплив на майбутню книгу мали розповіді з дитинства від діда та бабусі, а також місця неподалік дому, в лісі, де були вцілілі криївки УПА. Книгу Олекса Вільчинський написав десь за три місяці, аби встигнути надіслати її на “Коронацію слова”.
Імена головних героїв книги – це безпосередньо ім’я та прізвище автора.
Олексою мене кликали друзі в юні роки, а Віллі – скорочення від “Вільчинський”, яке вдало лягло на німецьке ім’я Вільям. Кохана Олекси Уляна названа в честь тітки. А ніжне звертання до неї “Ластівка” взяте з рядків пісні Мареничів “Тиша навкруги”, – розповів письменник.
Розповідь про Олексу та Віллі обривається на моменті важливого вибору героїв, фінал залишається відкритим.
Я б може написав далі, але став час дедлайнів, як кажуть студенти, і я закінчив цю історію на місці, як зміг. Що ж було з героями потім, я навіть не знаю, – зазначає Олександр Вільчинський.
Історія “Останнього героя” розвивається і триває й досі, як наживо, так і на папері. Вона знайшла продовження у книзі “В степу під Авдіївкою”. Зазначимо, що воєнна тематика близька автору, адже взимку 2016—2017 років він як рядовий боєць, служив у одному з добровольчих підрозділів під Авдіївкою. Цей бойовий досвід ліг в основу повісті. Як каже Олександр Вільчинський, Герої з-під Авдіївки цілком могли б бути внуками воїнів УПА з книги написаної в 2004 році.
Враженнями від книги поділилися читачі, які були на зустрічі у бібліотеці.
Завжди цікавилася літературою УПА. В той час коли вона була написана, дійсно, як автор сказав, це був один із перших творів на цю тему. Я цю книжку прочитала декілька разів. На високому рівні, дуже цікаво і дійсно заслуговує екранізації, – каже читачка Марія.
Нагадаємо, Олександр Вільчинський — тернопільський письменник, науковець, журналіст, володар Гран-прі та першої премії Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Автор книжок «Неврахована жертва», «Суто літературне вбивство», «Дерева на дахах», «Криївка», «Льодовик», «Інші двері», «Віагра для мера», дитячої книжки «Дідусь Апчих та його друзі» та інших.
