Едуард на момент початку повномасштабного російського вторгнення працював автомеханіком у Польщі. Та вже 27 лютого 2022 року, через кілька днів після початку війни, він повернувся на Батьківщину, щоб добровольцем приєднатися до Збройних Сил України. Сьогодні він — навідник гармати М-777 у складі 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола, який нищить ворога на передовій.
Шлях до фронту
Рішення Едуарда повернутися в Україну не одразу знайшло підтримку серед рідних. Вони переконували, що він може залишитися в безпеці за кордоном, але чоловік був непохитним. Без попереднього військового досвіду потрапити до ЗСУ було непросто: лише у травні 2022 року він розпочав навчання в центрі підготовки, де опанував спеціальність оператора ПЗРК (переносного зенітного ракетного комплексу). Згодом його призначили стрільцем-зенітником, а нині він працює навідником артилерійської гармати М-777.
“Це 155-мм калібр, дуже потужна зброя! Я навідник, від мене залежить точність — навестися, відпрацювати по цілі, вразити її. Ми з задоволенням виконуємо бойові завдання і нищимо ворога”, — розповідає Едуард.
Бойовий досвід: від Запоріжжя до Курська
Едуард брав участь у боях на Запорізькому напрямку, де його підрозділ спеціалізувався на контрбатарейній боротьбі, знищуючи ворожі гармати та техніку. Але особливі емоції викликає у нього участь у наступі на Курському напрямку в серпні 2025 року.
“Відчуття були неймовірні! Ми знали, що буде цей напрямок, зайняли позиції, і вже 6 серпня відкрили вогонь. Ворог цього не очікував, і ми їх розбили! Через 12 годин наша піхота перетнула кордон, а ми, артилерія, підтримували їх, заходячи на ворожу територію. Це було незабутньо!” — ділиться військовий.
Нові виклики війни
За словами Едуарда, війна змінилася з 2022 року. Якщо раніше ворожі дрони, такі як “Ланцети”, були рідкістю, то сьогодні FPV-дрони та дрони на оптоволокні стали буденністю. Вони ускладнюють роботу українських військових, обмежуючи можливість маневру, постачання боєприпасів чи переміщення на позиціях.
“Будь-який рух може розкрити нашу дислокацію. Навіть за 5-7 км від лінії зіткнення по тобі може прилетіти дрон”, — пояснює він.
Ще одна загроза — ворожа “контрбатарейка” та авіація, що скидає КАБи (керовані авіабомби). Едуард згадує, як цивільні, не розуміючи специфіки війни, запитували: “Чому ви просто не втечете?” Військовий пояснює: “Ти не можеш просто встати і піти. Перемістити гармату і боєкомплект за пів години неможливо”.
Про “втому від війни” і мотивацію
Едуард різко критикує твердження про “втому від війни” серед цивільних.
“Як можна втомитися, якщо ти не на фронті? Якщо хтось скаржиться, що не може виїхати за кордон, це зневажливо до захисників і волонтерів. Хочете зрозуміти війну — сходіть у госпіталь, подивіться, як там живуть поранені”, — наголошує він.
Попри щоденні ризики, Едуард зберігає оптимізм. Його мотивують бойові побратими та відчуття причетності до спільної боротьби.
“Потрібно працювати і продовжувати свою справу”, — каже він.
