Дмитро Харчук з Ланівців, що на Тернопільщині — ветеран російсько-української війни. Після демобілізації у зв’язку з пораненнями активно брав участь в житті ветеранського середовища області. Зараз він виконує обов’язки директора Ветеранського простору Тернопільщини.
В інтерв’ю на Українському радіо Тернопіль, він розповів про пріоритети захисників, які повертаються до цивільного життя.
– З 28 листопада 2025 року ви очолюєте ветеранський простір Тернопільщини. За цих майже два місяці, що для вас нового в цій роботі відкрилося, чого ви раніше не знали? Можливо, якісь виклики, з якими впоратись нелегко?
– Дуже кидається сам факт бюрократії і прірви між ветеранським маленьким колом: сім’я, фахівець супроводу на місці і самим профільним міністерством. Тобто держава закони приймає насправді і хороші ініціативи є в Міністерства, але вони не доходять до ветерана, якщо він десь в далекому селі, а не в обласному центрі. Тому перша мета — вирівняти у правах ветеранів.
Законодавство постійно потребує доповнень і навіть змін. Наприклад, недавно була хороша ініціатива народного депутата Тараса Тарасенка на форумі в Києві на тему: “Шлях ветерана з окопа до цивільного життя”. У результаті була створена дорожня карта, залучені фахівці з Ізраїлю, Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Франції. Люди, які пройшли війну.
– Коли ветеран повертається з війни, його зустрічає фахівець із супроводу ветеранів. Чи всі вони звертаються до цих фахівців? Яка взагалі в нас в області укомплектованість фахівцями? Чи всі громади мають таку людину?
– За останніми даними, в нашій області 44 тисячі ветеранів. І якщо брати навіть комунальну установу “Ветеранський простір” разом з управлінням ветеранської політики, то в нас цифра, яка закладена — 157 фахівців. З розрахунком Міністерства це приблизно можна охопити максимум 15 700 ветеранів. Тобто ми не можемо охопити навіть всіх ветеранів. А якщо ми будемо ще говорити про те, що кожен ветеран має родину, є ще родини загиблих, родини зниклих безвісти, військовополонених. Тобто взагалі ця цифра стає незручною.
В нашій комунальній установі станом на сьогодні працевлаштовано 110 фахівців у справах ветеранів, які охоплюють 53 з 55 громад. Так само у нас зараз 14 працівників. Штат в нас трішки скоротився вже з моїм приходом.
– Чи є у вас пряма комунікація з профільним міністерством?
– Є. По приїзду нашої міністерки Наталії Калмикової сюди в Тернопіль, я мав з нею зустріч. І коли я вже їздив, як виконуючий обов’язки директора комунальної установи, в Київ, теж була повна комунікація, розуміння. Тернопільська область в пріоритеті, особливо щодо будівництва нового ветеранського простору. Проєкт передбачає фінансування 114 мільйонів гривень, співфінансування разом з ОВА.
– Які мають бути стосунки між військовими і цивільними в повоєнній Україні?
– Цивільне суспільство має розуміти, що це не ветерани мають підлаштовуватися під них. Тобто людям, які пройшли горнило війни, важче буде підлаштовуватися під цивільних. Люди, які по два-три-чотири роки не бачили цього цивільного життя. Вони руками своїх побратимів заховували, щоб їх не познаходили при неможливості евакуації. Вони кожного дня бачили кров і смерть.
І зараз прийти сюди, і призвичаюватися до якихось нічних клубів, посиденьок, або хамства якоїсь тьоті в магазині, ще й російськомовної? Суспільство має зрозуміти, що ветеранам не потрібно якоїсь надмірної уваги. Ветеранам потрібне просто розуміння і вдячність.
