Великодні святкування тривають тиждень, який називається Світлою великодньою седмицею, а кожен із днів носить назву світлого – світлий понеділок, світлий вівторок і т.д.
- Вважається, на Великдень все стає видимим, навіть містичне; маленькі діти з чистою душею можуть побачити всі земні скарби, які у цю ніч світяться вогниками.
- На Великдень можна просити у Бога все. Так, люди похилого віку розчісували своє волосся з думкою про онуків, щоб їх було стільки, скільки волосся на голові. Бажаючи розбагатіти, вмивалися зі срібного посуду. Дівчата просили нареченого.
- З нетерпінням чекали першого удару дзвонів. Якщо з першим ударом перехреститися зі словами: «Христос воскрес, а рабу (ім’я) здоров’я», то одужає навіть важко хвора людина.
- Вставали до світанку, щоб не проспати щастя.
- Дівчата вмивалися водою з червоного яйця, щоб бути рум’яними.
- На Великдень усі мають веселитися, інакше сумувати доведеться весь рік.
Чого не можна робити у Великдень?
- У Великдень не можна займатися домашньою роботою – з клопотами піде щастя.
- Освячені продукти не можна викидати, їх потрібно з’їсти за святковим столом, поділитися з рідними та сусідами або роздати бідним.
- Подружжя не повинно христосатися на людях – до розлуки.
- Гріх проливати кров тварин протягом Світлого тижня, адже вони теж радіють Христовому Воскресінню і славлять Бога.
- Не можна викидати шкаралупу за вікно, щоб не потрапити в Ісуса і апостолів, які весь тиждень ходять по землі у жебрацькому дранті.
В давнину першого великоднього дня всі господині залишались вдома та накривали стіл. Гостинці були заздалегідь готові для приходу гостей і стояли весь день. Натомість чоловіки ходили від хати до хати, вітаючи родичів та знайомих.
За святковим сніданком споконвіків збиралася уся сім’я, щоби триматися разом і наступного року.
У цей час свати ходили один до одного. Молодята сідали в червоний кут, наречений звертався до своєї майбутньої дружини тільки на “ви” і пригощав її різними стравами.
Кажуть, якщо у четвер великоднього тижня викинути з будинку весь мотлох, то впродовж року у домі буде чисто.
Як святкують закордоном?
Святкування Великодня не має жодних стандартів, тому кожен народ має власні цікаві звичаї та обряди.
Наприклад, у Болгарії люди виготовляють багато різних глиняних горщиків із хорошими побажаннями та скидають їх з верхніх поверхів будинків на знак перемоги над злом. А кожен бажаючий може взяти собі кусник цього горщика додому на щастя. Писанки тут дозволено фарбувати тільки у Чистий четвер, а на святковому столі повинні бути баранина та червоне вино.
У Фінляндії у цей день також святкують прихід весни. Напередодні свята фіни садять в горщики жито або траву. Коли з’являються перші пагінці, вважається, що вони приносять до домівки весняні барви та настрій.
Для шведів великоднім символом є не яйце, а саме курча. Тому тамтешні жителі прикрашають ними свої домівки. Крашанки вони роблять з картону, а всередину кладуть цукерки.
Колись в Італії напередодні Великодня по домівках розносили палаючий факел – вогонь із церкви, однак сьогодні на місце цієї традиції прийшли феєрверки.
Великодні вірування:
- На Великдень «Сонце грає» — в цей день воно веселиться на небі;
- Перед Великодньою неділею не годиться спати, бо «хто спить, той все щастя проспить»;
- На Великдень усім слід веселитися, бо хто засмутиться — весь рік смутним ходитиме;
- Якщо хтось помирає на Великдень, вважається, що його щаслива душа попрямує одразу на небо, в Рай;
- У ніч проти Великодня відриваються усі земні скарби, вони світяться у землі вогниками, та бачити їх може лише чисте невинне дитя;
- Аби дитину цілий рік ніхто не наврочив, на Великдень треба перехрестити її писанкою і промовити: «Як це яєчко ніхто ніколи не зурочить, так і (ім’я дитини) ніхто ніколи не зурочить». Тоді треба дати дитині поцілувати яйце.
- Старі люди на Великдень розчісували волосся і рахували, скільки лишиться волосин на гребені — стільки ж у них буде і внуків.
- Поширеним був звичай купання у неділю зі сріблом чи золотом — це мало забезпечити достаток і багатство.
- Дівчата у великодній тиждень вмивалися водою з крашанки, аби бути рум’яними, та ставали ногою на сокиру, щоб бути міцними.
- Аби руки не пітніли, на Великдень не брали до рук сіль.
- Вважалося, що великодня писанка чи крашанка може полегшити будь-яку хворобу та напасть. Яйцем можна викатати хворого по тілу. Також до кінця свят не викидали шкаралупки цих яєць.
Обговорення