47 років тому, 22 вересня 1976 року не стало українського поета-дисидента і прозаїка Василя Ярмуша.
На згадку про видатну постать у Тернополі провели мистецько-благодійний вечір пам’яті “Розмай”, який організувала його дочка Мирослава Ярмуш у Тернопільській обласній філармонії.
Під час заходу репрезентували дві книги: поетичну збірку “Дума про життя” Василя Ярмуша та художню книгу – “Сповідь Ідилії Ночі” Мирослави Ярмуш, про творчий шлях поета-дисидента.
“До поетичної збірки Василя Ярмуша «Дума про життя» увійшли: Тернопільська легенда, патріотичні вірші, новели, оповідання, гуморески. Усе це я збирала по крихтах, наче безцінні перлини. Деякі надруковані вперше”, – розповіла під час заходу Мирослава Ярмуш.
Також ведучі, а це Мирослава Ярмуш і Богдан Звір, зачитували уривки з книги “Сповідь Ідилії Ночі”.
“26 квітня 1976 року
Марія:
Здійснилася ще одна наша велика МРІЯ. У нашій сім’ї з’явився на світ такий омріяний Василем син Тарас Ярмуш – справжній богатир. Це наше сімейне багатство,
про яке Василько так щиро мріяв. Це наш довгоочікуваний син, продовжувач роду Ярмушів. Скільки гордості було в очах Василька, скільки радості – це навіть важко описати словами… На той час нашій донечці Мирославі було два з половиною рочки. Збулися дві найважливіші мрії твого і
мого – ні, нашого – життя! В Ільковому садку лунає сміх наших дітей, наших сина і донечки, про яких ми так мріяли. Здавалося б, що тепер може затьмарити наше щастя,
історію нашого кохання, в якій нас уже четверо! Ми з Васильком були одним цілим. Ми мали одне життя на двох і одне бажання на двох. Нашим плодом кохання стали наші
діти, подаровані Богом, які були абсолютно здоровими, не дивлячись на те, що мені розповідали колись непрохані порадники…”
Мирослава Ярмуш, уривок з книги “Сповідь Ідилії Ночі”.
На вечорі пам’яті виступали переважно діти, батьки яких захищають зараз Україну. Учні 3, 5, 8 шкіл Тернополя. Серед них і діти Героїв, які боронили країну ціною власного життя.
Вірш “Материнський смуток” декламувала Вероніка Михайлова, яка живе і навчається в селі Острів, звідки родом і Василь Ярмуш.
МАТЕРИНСЬКИЙ СМУТОК
Ой, скільки часу вже пройшло
в світання голубе,
а мати ходить за село,
на сина мати жде.
Бо кров’ю плакали поля
в гіркий воєнний час
йшли хлопці з-під Тернополя,
йшли хлопці з під Черкас.
Прощалися з коханими
в холодний снігопад,
надіючись, що кожний з них
повернеться назад.
Та падали з атаками
у відблисках зорі,
а вдома їх заплакані
чекали матері.
В коханих вже на скронях сніг,
з другими вийшли в путь,
лиш матері дітей своїх,
вже стільки років ждуть.
Благають небо голубе,
могили і рови…
А може ще синок прийде!?
А може син живий?!
Тремтіла зранена земля
в холодний буровій,
йшли хлопці з-під Тернополя
із нелюдами в бій,
і падали з атаками
у відблисках зорі.
І досі їх заплакані
чекають матері…
“Так склалося в житті, що мій батько і Веронікин батько, який захищав Україну, зараз на небі. Тому Вероніці було важко читати вірш. Я дуже вдячна, що вона відгукнулася прийняти участь в такому заході”, – наголосила Мирослава Ярмуш.
Спеціальним гостем пам’ятного заходу був заслужений артист України, співак, музикант Володимир Трач. Для присутніх також заграли: викладач музичної школи: Кордяк Ігор – гітара, та учениця мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької Катерина Яциковська – бандура.
Відвідали вечір пам’яті і наші військові, які проходять реабілітацію в Тернополі. Їм окремо подякували за присутність, а зал привітав оплесками.
Захід був благодійним. Половину коштів від продажу усіх книжок передали волонтерам на дрон. Збирали пожертви і у скриньку.
“Разом ми зібрали у скриньку 7550 грн;
Книг продано на 10000 грн;
Спонсорська допомога 5000 грн, 20€;
Кому і на що передам кошти прозвітую згодом…”, – написала Мирослава Ярмуш.
