Кременецька громада відзначила 100-річний ювілей Станіслава Михайловича Щирби, жителя села Білокриниця. Ця визначна дата стала приводом для згадки про непросте, сповнене викликів життя ювіляра, яке стало символом витривалості, праці та відданості своїй справі.
Сирітство та важке дитинство
Станіслав Щирба народився у 1925 році в містечку Залізці, що належало тоді до Польщі. Його дитинство було сповнене випробувань. Батько, Михайло Щирба, залишився вдівцем із трьома малолітніми дітьми, коли дружина померла. «Станіславу виповнилось лише чотири роки. Батько перекривав людські оселі, не цурався випадкових заробітків», зазначається в матеріалах.
Сім’я жила скромно, маючи лише невеликий клаптик землі, який не дозволяв утримувати навіть корову. Улітку Станіслав працював пастухом, а восени ходив до школи. Радянська влада, що прийшла в 1939 році, не покращила ситуацію.
Війна та примусова праця
У 1942 році, під час німецької окупації, Станіслав Щирба був примусово відправлений до Німеччини як остарбайтер. Він працював у фермера поблизу Кенігсберга, де умови були вкрай тяжкими. Після звільнення радянськими військами в січні 1945 року його одразу мобілізували до армії. Уже через кілька тижнів він брав участь у боях, отримав поранення, яке врятувало йому життя:
«Після трьох атак від батальйону залишилось 40 солдатів».
Після війни Станіслав служив у Німеччині та Польщі, а повернувшись додому, дізнався, що його рідних було виселено до Польщі. Ця звістка стала для нього важким ударом.
Кар’єра в молочній промисловості
Завдяки наполегливості та знанням, Станіслав Щирба отримав посаду заступника директора маслозаводу, а пізніше очолив Білокриницький маслосирзавод. На той час завод переживав складний період:
«За повоєнний час тут змінилось 7 директорів».
Під його керівництвом підприємство не лише відновило діяльність, але й значно розширило виробництво. Було збудовано нові цехи, збільшено потужності, а колектив заводу виріс до 95 осіб.
Станіслав Михайлович здобув освіту технолога молочної промисловості, став авторитетом у своїй галузі. Його підхід до роботи відзначався дисципліною та вмінням знаходити компроміси:
«Не створюй проблем для начальства» — один із його принципів.
Особисте життя та спадщина
У 1951 році Станіслав одружився з Галиною, яка стала його підтримкою у всіх починаннях. Разом вони виховали сина та дочку, які обрали педагогічну стежку. Після втрати дружини у 1994 році Станіслав зберігав активний інтерес до життя громади, залишаючись шанованою особистістю.
Станіслав Щирба й досі стежить за подіями в Україні, висловлюючи стурбованість занепадом молочної промисловості:
«Знищується все, що з таким трудом було створено попереднім поколінням».
Теплим словом про Станіслава Щирбу згадують його односельці та колеги. Він став прикладом чесності, порядності та самовідданості, залишивши вагомий внесок у розвиток громади та молочної промисловості.
Читайте також: Благодійний аукціон філателістичної колекції Бандери на підтримку ЗСУ оголосили у Тернополі.
Благодійний аукціон філателістичної колекції Бандери на підтримку ЗСУ оголосили у Тернополі
