У 105 окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ служить Вадим з позивним “Фродо”. До повномасштабного вторгнення він працював на будівництві і їздив на заробітки до Польщі. Після початку війни чоловік отримав повістку і вже наступного дня після комісії опинився в частині.
У складі бригади Вадим пройшов різні підрозділи: комендантську роту, мінометну батарею, 85-й та 80-й батальйони. Нині він служить у підрозділі безпілотних систем.
За словами військового, все тримається на командній роботі. Без взаємодії нічого не полетить і нічого не вразить. Важливі люди, техніка, навченість і навіть погода. Вадим додає, що якщо на початку війни кілька “мавіків” вважалися розкішшю, то сьогодні війна фактично стала війною дронів.
Чоловіка підтримує сім’я: дружина і син. Хоч часу завжди бракує, він телефонує їм щодня, хоч і лише на кілька хвилин.
На питання, чому він тут, Вадим відповідає без вагань: “не пустити ворога ближче. Бо якщо відступити, він піде далі, до наших домівок”.
Ця історія — ще одне нагадування, що українські захисники тримають оборону не лише на передовій, а й у сучасному просторі, де ключову роль відіграють безпілотні системи.
