Уродженцем теперішньої Тернопільщини був визначний голлівудський режисер і теоретик театру Лі Страсберг.
Майбутній митець народився у єврейській родині 17 листопада 1901 року у містечку Буданів, що в теперішньому Теребовлянському районі. Він був третім і наймолодшим із трьох синів Баруха Маєра Страсберга та його дружини Іди. А ще у подружжя була донька.
Коли Ізраель, а це повне ім’я Лі, був ще маленьким, його тато, аби прогодувати родину, змушений був емігрувати до Америки. Родина залишилася у Буданові, а Барух Маєр працював прасувальником одягу в Нью-Йорку.
Тільки через деякий час батько зміг заощадити трохи грошей і надіслати їх для купівлі квитків до США для старшого сина й доньки. Відтак усі троє заробили на переїзд до нової батьківщини матері з двома молодшими синами. Сім’я возз’єдналася у 1909-му, жила на Мангеттені.
Лі Страсберг потрапив до Америки восьмирічним хлопчиком, який найбільше любив читати і спілкуватися зі своїм братом Залмоном. Він дуже любив брата. А коли той помер від грипу під час епідемії 1918 року, то Лі настільки зневірився й опустив руки, що не зміг закінчити школу.
“Був наелектризований”
Хтозна, що би було далі з цим уродженцем Буданова, якби один із родичів не зацікавив його театром, запросивши до участі у виставі від Progressive Drama Club. “Він, виключений зі школи, працівник крамниці з виготовлення перук, перейшов до театру… розкриттям, що сформувало його життя, став візит Московського художнього театру Станіславського до Сполучених Штатів у 1923 році. Звісно, що він і до того бачив хорошу гру, але ніколи – ансамблю як цей, де актори цілковито відкидали власні его заради роботи. Він передусім спостеріг, що усі актори, грали вони перші ролі чи малі, працювали з однаковою присвятою та інтенсивністю. Жоден з них не “сачкував” щодо пози та вигляду… Ще важливіше, кожен актор, як видавалося, проектував безмовне, але відчутне внутрішнє життя свого героя. Це була гра, яку рідко можна було побачити на американській сцені… де робили мало наголосу на психологію характерів чи їхні взаємодії, – пишуть Річард Шікель та Елія Казан у біографії Страсберга. – Страсберг був наелектризований. Він знав, що його майбутнє як актора – він був слабким і непоказним чоловіком – обмежене. Але незабаром він усвідомив, що як теоретик і вчитель цієї нової “системи” він може стати головною силою в американському театрі”.
І Лі Страсберг таки ним став!
Він приєднався до Chrystie Street Settlement House’s drama club, у 23 роки записався у Clare Tree Major School of the Theater. У 1925-му він сам уперше зіграв професійну роль. У 1931-му Страсберг приєднався до Group Theater. У 1939-му він отримав громадянство США і надалі плідно працював на улюбленій ниві – у 1951-му став арт-директором неприбуткової Actors Studio. Працював із Полом Ньюменом, Джоанною Вудворд, Джеральдіною Пейдж, Морін Степлтон, Енн Бенкрофт, Дастіном Гофманом, Патрісією Ніл, Родом Штайгером, Мілдред Даннок тощо… У 1969-му чоловік відкрив Театральний інститут.
Монро, Аль Пачіно, Де Ніро
Серед учнів Лі Страсберга – знамениті Мерилін Монро, Аль Пачіно, Роберт Де Ніро. Із Мерилін у режисера склалися майже батьківські стосунки – він був її моральною опорою.
“В якомусь розумінні він був не тільки її учителем, але й моральною опорою, фактично батьком – свого справжнього тата Мерилін не знала і їй дуже бракувало батьківської турботи. У своєму заповіті, складеному 14 січня 1961 року, одна з найкрасивіших жінок Голлівуду написала: “Заповідаю всі свої особисті речі та одяг Лі Страсбергу. Щиро ваша, Мерилін Монро”, – читаємо на порталі jewishnews.com.ua.
У 1962-му 36-річна Монро загинула. Тоді говорили про самогубство через передозування наркотиками, і тільки у 2015-му співробітник ЦРУ Норманд Годжес зізнався, що він убив її.
“Для нас Мерилін була щирим і відданим другом – колегою, який постійно прагнув до досконалості. Ми ділили її біль і складнощі, а також деякі з її радостей. Вона була членом нашої родини. Важко прийняти те, що її прагнення до життя завершилося цим жахливим випадком. Незважаючи на висоти і глянц, якого вона досягала на сцені, вона планувала майбутнє. Вона дивилася уперед, до участі у хвилюючих проектах. І в її, і в моїх очах її кар’єра тільки розпочиналася… Вона була осяйною. Поєднання задуманості, осяйності і туги, що вирізняли її і спонукали кожного приєднатися – розділити ту дитячу наївність, таку боязку і тремтливу” – промовляв Лі Страсберг на похороні.
Життєві втрати
Страсберг зазнав дуже багато життєвих втрат. Його перша дружина Нора померла у 1929-му, через три роки після одруження. Друга дружина, Паула, померла у 1966-му від раку, залишивши чоловіка і двох дітей. Лі одружився втретє, і Анна подарувала йому також двох дітей. Усі вибилися в люди.
Лі Страсберг працював до самої смерті – 17 листопада 1982 року у нього стався сердечний напад. Режисер помер у присутності дружини та двох синів. Похований на Westchester Hills Cementery. Він мало знімався – більше працював наставником. Але, приміром, у “Хрещеному батьку-2” Страсберга можна побачити у ролі другого плану – за неї був номінований на „Оскар” і „Золотий глобус”.
Лі Страсберг – величина світового масштабу. Утім, як це часто буває у нас, – невідомий на землі, яка його народила, пише “20 хвилин”.
Обговорення