Славний нащадок лицарів Великого князівства Литовського в складі Сухопутних військ Збройних Сил України продовжує боротьбу проти московської орди. Офіцер 703 Окремої бригади підтримки Оперативного командування “Захід” Марюс Стагнюнас залишається в строю попри те, що на Запорізькому напрямку втратив ногу! А недавно саме він символічним ударом по м’ячу відкрив футбольний матч між львівськими “Карпатами” та донецьким “Шахтарем”.
Насамперед про суто литовське походження імені та прізвища капітана Марюса Стагнюнаса. Усе просто: його батько Валдас – родом саме з цієї балтійської країни. У Литві, до речі, мешкають й інші родичі: бабуся, дядьки, тітка, двоюрідні брати та сестри.
Тож молодий український офіцер став живим уособленням єдності українського та литовського народів, які жили та процвітали в спільній державі – Великому князівстві Литовському в 1236-1795 роках і було настільки потужним, що розгромило московську орду та регулярно отримувало від переможених щедру данину (контрибуцію)!
Наш український герой народився на Тернопільщині. Закінчив Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка на Хмельниччині, у мирному житті отримав фах учителя фізики та інформатики. Але вчинив далекоглядно: навчався ще й на військовій кафедрі вишу за напрямком підготовки військових інженерів. Тож у 2019 році, коли старший брат запропонував долучитися до української армії, погодився. Так і розпочалася військова служба молодого офіцера спочатку в складі 703 окремого полку підтримки, а віднедавна – однойменної бригади Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
Повномасштабне вторгнення російських окупантів на той час командир взводу з позивним “MARIK” зустрів у добовому наряді, чергував по парку техніки.
“Обстрілів безпосередньо по нашому розташуванню не було, тільки чули, як гримить та вибухає у сусідніх населених пунктах”, – пригадує Марюс Стагнюнас.
Згодом з’єднання працювало на Запорізькому напрямку, куди серед інших поїхав із саперною групою командир його роти. А коли той зазнав поранення, то наприкінці червня 2023 року взводний замінив старшого побратима на фронті.
Як зазнав такого важкого поранення?
“Ми проробляли проходи в інженерних загородженнях для пропуску техніки, мали заходити в Роботине під час великого контрнаступу. Потрапивши під щільний артилерійський обстріл противника, почав організовувати відхід групи, під час чого наступив на невідомий предмет і… відбувся вибух, – пригадує. – Я був важко поранений, сержант зазнав легких ушкоджень. Та наша саперна група швидко евакуювала нас обох на “стабік”.
Потім поетапно він пройшов різноманітні лікувальні заклади: Запоріжжя, Дніпро, Івано-Франківськ, Львів, де й надали основну медичну допомогу. Ногу врятувати не вдалося, тому єдиним варіантом відновити рухливість став протез. Зараз у нього він один із найсучасніших, протезування пройшло в місті Берліні.
І капітан продовжує військову службу: він помічник начальника служби засобів ближнього бою та розвідки. Перевівся сюди після поранення, адже на попередній посаді не міг виконувати обов’язки в повному обсязі за станом здоров’я.
“Знаєте, і морально, і фізично мені якось легко вдалося адаптуватися до того, яким стало моє тіло після поранення, – зізнається 29-річний офіцер. – А ще мене дуже мотивує наш із дружиною Оксаною вічно верткий і непосидючий син Лука, якому два з половиною роки, який скрізь поспішає і тягне за собою! Тому постійно тримаю себе в формі!”.
Оскільки українська родина Стагнюнасів проживає на Львівщині (у Марюса є ще тато, мама, 2 брати і сестра), то реалізувати ідею заступника командира бригади з психологічної підтримки персоналу підполковника Павла Гавришка для капітана не стало проблемою. Знайшовши розуміння та підтримку у командування з’єднання та керівництва ФК “Карпати”, цими днями саме Марюс Стагнюнас символічним ударом по м’ячу відкрив календарний матч чемпіонату “галицьких левів” із футболістами донецького “Шахтаря”.
Це стало і патріотичною акцією, і, за підсумком гри, дуже приємним результатом для господарів: нічия, яка в протистоянні з грандом на вагу перемоги!
“Атмосфера на стадіоні була просто неймовірна! Я був просто схвильований і вражений!”, – ділиться емоціями мужній оборонець України, який футболом професійно ніколи не займався, але був і залишається відданим уболівальником і українським патріотом.
Та футбольний матч – це лише епізод у його бурхливій і сповненій на важливі події біографії.
Капітан Марюс Стагнюнас продовжує військову службу, по максимуму допомагає своєму підрозділові належним чином проводити підготовку та злагодження, якнайкраще виконувати поставлені бойові завдання.
Пишаємося нашими незламними героями!
Рекрутинговий центр 703 ОБрП: тел. 095-199-70-88.
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
Фото відділення комунікацій 703 Окремої бригади підтримки та особистого архіву військовослужбовців.
