Понад 32 тисячі українців виступили на захист примусово виселених. Вони підписали звернення до влади з вимогою визнати трагедію, засудити злочин комуністичної влади і виплатити компенсації депортованим та їхнім нащадкам. Ці підписи вже передали у Верховну Раду активісти УГП.
“Нашу родину видала воякам німа сусідка – показала їм, де ми ховалися, – ділиться спогадами Василь Шеремет. Йому було 11, коли родину депортували з Любачівщини. – В той день, як вивозили односельців, ми всі сховалися на горищі. На подвір’я зайшли жовніри. Позаглядали в хату, бо вікна всі були побиті після нападів банд, не знайшли нікого. Аж тут сусідка, що була німа, підійшла до нашої хати і показала на горище. Вояк крикнув: “Вилазь!” Ми мовчали. Аж тут він узяв і вистрілив. Моя 4-річна сестра з переляку закричала. Так нас знайшли і вивезли”.
Схожих історій – не одна і навіть не сто, а ПОНАД ПІВМІЛЬЙОНА. Саме стільки українців у 1944-1951 роках вигнали з рідних домівок у невідомість. Тож заради них, заради відновлення історичної справедливості Українська Галицька Партія з товариствами депортованих домагається ухвалення відповідного закону.
– Ми розуміємо весь біль депортованих, адже це лихо торкнулося родин багатьох партійців УГП, серед них – і моєї, – каже координаторка ініціативної групи з визнання депортованих українців у 1944-1951 роках, голова Тернопільської міської організації Української Галицької Партії Ірина Яремчук. – Дякуємо кожному, хто відгукнувся, хто підписував листи і відправляв їх до нас поштою, хто бачив наші намети і підходив до них підписати звернення. Ця трагедія так резонує досі, що неможливо далі мовчати та ігнорувати її. Стільки українців підтримало ініціативу! Тому ми віримо, що вдасться довести справу до кінця.
32555 підписів – результат кількамісячної напруженої роботи команди Української Галицької Партії та товариств депортованих. Всіх об’єднала спільна мета – домогтися ухвалення закону про визнання трагедії. Для цього надіслали звернення до керівництва держави. Завдяки депутатам Української Галицької Партії на захист депортованих виступили три десятки громад. Вони теж вимагають від Верховної Ради визнання примусово виселених.
Команда УГП організувала круглі столи, щоб більше людей дізналося про трагедію 1944-1951 років. Нарешті у вересні парламент зробив серйозний крок – депутати підтримали в першому читанні закон про визнання депортації. Тоді Українська Галицька Партія і товариства депортованих підготували до нього правки. І знову перемога – Комітет Верховної Ради з прав людини їх частково підтримав. Тепер у постраждалих є всі шанси отримати гроші. Але для цього за ці правки депутати мають проголосувати в сесійній залі.
Команда Української Галицької Партії звертається до родин депортованих. Напишіть особисті листи Президенту й Голові Верховної Ради. Розкажіть владі про трагедію, яку вам довелося пережити! Хай депутати зрозуміють, що за цей закон і правки голосувати треба тільки ЗА. На це чекають сотні тисяч українців!
– Керівництво держави нарешті має почути вимоги своїх громадян! – наголошує член ініціативної групи з визнання депортованих у 1944-1951 роках українців Ігор Предко. – Вимагаємо від парламенту не затягувати з ухваленням закону про визнання депортації в другому читанні.
Чекаємо, що депутати Верховної Ради проголосують за компенсації депортованим і їхнім нащадкам. Це найменше, що може зробити держава перед цими людьми.
Вимагаємо відновити історичну справедливість!
Вам потрібна порада як написати лист, куди відправити або маєте інші запитання – телефонуйте: (068) 962-38-82.
