Якщо хтось думає, що жертви шахрайства – не дуже розважливі люди, яких легко обвести навколо пальця, то він помиляється. Відверто кажучи, я теж таке припускала, поки не поспілкувалася із психотерапевтом. Стати потерпілим може кожен, незалежно від віку, освіти, соціального статусу. Усі ми – уразливі.
Вуличні пройдисвіти
Написати та таку тему спонукала свіжа інформація правоохоронних органів. 21 жовтня в обідню пору 24-річну тернополянку обшахраювали дві невідомі жінки. Сталося це на вулиці Коновальця у Тернополі. Дівчина якраз поверталася додому. Зважте, йдеться про дорослу мешканку обласного центру, яка, як і більшість молодих людей, проводить чимало часу в Інтернеті і, напевно, знає про «фокуси» вуличних шахраїв. Адже пишуть про це часто і детально. Але ні – дівчина піддалася впливу. Незнайомки «зачепили» її звичайним запитанням: як кудись пройти. І начебто мимоволі «розгледіли» страшне прокляття, яке лежить на родині дівчини – мовляв, скоро станеться страшна біда. Причина криється у матеріальних благах. Гроші, золото треба «очистити», бо саме вони притягують зло. Дівчина у паніці побігла додому і винесла усе, що було: 8 тисяч євро, 6 тисяч доларів, 200 злотих, 100 грузинських ларі, 500 гривень та 25 виробів із золота. Фінал очевидний: взявши скарб, шахрайки втекли.
Таких випадків тепер дуже багато, ніби настала ера шахрайства. Бабусі й дідусі у селах чи не щодня стають жертвами пройдисвітів. То купуючи мед, втрачають усі заощадження, то продаючи зайдам горіхи (нині – саме час), теж натрапляють на злодійські зазіхання. Та навіть слід остерігатися незнайомця, який просить склянку води, бо теж можна впустити до хати того, хто спустошить домашню «заначку».
Біда вривається через… телефон
Словом, на кожному кроці – пастки. І навіть якщо не відчиняєте дверей, біда може увірватися через телефон. Уже писано-переписано про телефонних шахраїв, але ряди потерпілих не міліють. Пройдисвітська рать настирно накручує телефонний диск і таки натрапляє на того, хто повірить: син, брат, чоловік чи батько втрапив у халепу (як правило, ДТП) і лише гроші порятують його від кримінальної відповідальності. Посеред ночі люди добувають величезні суми, навіть по п’ять тисяч доларів, і виносять надвір посереднику або ж поспішають до банкомату здійснити переказ шахраям.
Це божевілля не спиняється, бо правоохоронні органи проявляють безсилля перед таким видом злочинності. Як раніше повідомлялося на одній з прес-конференції в ГУ НП в області, часто телефонними шахраями є засуджені, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах. За ніч в’язень може набрати триста і більше номерів і натрапити на довірливого. Як правило, «додзвонювачі» мають спільників на волі, які й виконують роль кур’єрів. Нещодавно оперативники Тернопільського відділу поліції вийшли на слід ось такого дуету, який видурив у тернопільських пенсіонерів десятки тисяч гривень. Сценарій уже знайомий – неправдиві історії про неприємності з рідними та близькими. Так, 89-річний тернополянин, аби «викупити» з поліції начебто затриманого за ДТП онука, віддав невідомому 22 тисячі гривень.
– Наразі нам вдалося довести причетність підозрюваних до дев’яти фактів шахрайства. Але переконані, це ще не вершина айсберга, – прокоментував заступник начальника Тернопільського відділу поліції Сергій Гатанюк.
Дурисвітів об’єднували товариські взаємини. Один з них перебуває в місцях позбавлення волі, інший – раніше судимий, працював у Тернополі таксистом, він же був у ролі кур’єра – приїжджав до обдурених пенсіонерів і забирав гроші. Видурене ділили між собою.
А ділити було що – суми становили десятки тисяч гривень. Наприклад, у 90-річного дідуся забрали десять тисяч гривень, у 74-річного – три з половиною тисячі американських доларів, за порятунок сина жителька обласного центру віддала майже три тисячі євро. 46-річного водія таксі заарештували, тривають слідчі дії і щодо спільника, який перебуває в колонії.
Криміногенна ситуація настільки загострилася, що правоохоронці просять людей повідомляти про усіх підозрілих. «На Тернопільщині почастішали випадки скоєння злочинів громадянами інших країн чи ромської національності. Подібні злодіяння зафіксовано у обласному центрі та в районах. Невідомі шахрайським способом виманюють гроші і прикраси, обкрадають та грабують помешкання. Якщо ви помітили у вашому населеному пункті незнайомців, які під приводом купівлі чи продажу товарів ходять вулицею та обходять помешкання, негайно повідомте про них правоохоронців, дільничного інспектора чи сільського голову. Також повідомляйте про нових незнайомих сусідів-іноземців, які оселилися поруч», – йдеться у зверненні.
Психотерапевт: «Зробіть паузу»
Що робити, як захиститися і чи можливо захиститися? Поліцейські психологи радять уникати зустрічі з вуличними шахраями, не приставати на розмову, не дивитися їм в очі, відразу йти геть. Але… Як їх розпізнати, як уникнути впливу? Це ж майже неможливо – розгледіти у людині, яка просить показати дорогу, недоброзичливця. І, власне, чи не станемо ми підозрілими, черствими, якщо у кожному перехожому вбачатимемо зло?
Із такими запитаннями я звернулася до тернопільського психотерапевта Ольги Томченко.
– Уникнути впливу майже неможливо. Важливо зробити правильні висновки. Якщо вже це сталося – не картати себе, а спокійно розібратися, в які «слабкі місця» влучив шахрай. Не забуваймо, що це спеціалісти своєї справи, і усе, що вони роблять, є відточеною професійною дією. Так званий «циганський гіпноз», якщо говорити просто, не вдаючись до наукової лексики, діє за таким принципом: людині почергово повідомляють інформацію, яка сприймається то правою, то лівою півкулями мозку, до моменту поки не стається збій у сприйнятті. (За аналогією – як комп’ютер, який підвис.) У цей момент людиною і маніпулюють. Зрозуміло, що ті, які уже читали застереження із серії, як не потрапити у пастку, більш захищені. Але… Бувають часи в житті, коли ви щасливі, або, навпаки, засмучені, і тоді ваш захист не такий сильний, як завжди. І саме у таких станах – щастя і нещастя – люди найбільш уразливі.
Найпростіший спосіб урятуватися від впливу – “взяти паузу”. Бодай на декілька секунд і запитати себе: «Що це значить для мене?», «Чи дійсно мені це потрібно?», «Якщо потрібно, для чого, чому?», «Які власні потреби це дасть мені задовольнити?» Умовно розділити себе на чотири світи – матеріальний, духовний, емоційний, фізичний – і пошукати осмислення в кожному, а потім знову скласти в одне ціле ці чотири пазли.
Чим осмисленіше живе людина в усіх чотирьох світах, тим важче її примусити до чогось. Це людина, яка розуміє, любить себе, приймає свої особливості – знає себе дуже добре. Для чого я живу? В чому сенси мого існування? Які мої духовні цінності? Як я піклуюся про своє тіло? Як я люблю заробляти, що я люблю робити, які свої таланти я розвиваю? Гармонійність – робити все з урахуванням внутрішнього.
Але ідеальних нема – ми завжди в пошуку, русі, в усіх нас є слабкі місця, що і робить нас людьми – живими, унікальними, а не бездушними роботами. А якщо ми живі, значить, ми довіряємо, ризикуємо наближатися до інших людей, які можуть бути до нас і зовсім не добрими. Окрім того, в нас є внутрішні правила та установки, які формуються з дитинства (не обмани, не вкради, так не роби), їх теж використовують інші люди.
Висновок: якщо любимо себе і приймаємо, ми – сильні та захищені від впливу, бо є володарями власного життя й самі робимо вибір, коли і під який вплив підпадати.
Ольга КУШНЕРИК, Свобода
