На фасаді будівлі Тернопільського Пласту встановили меморіальні дошки п’ятьом загиблим пластунам, які віддали своє життя у боротьбі за незалежність України. Пам’ятні знаки увічнили імена Віктора Гурняка, Віталія Дереха, Богдана Сенюка, Сергія Коновала та Миколи Погорілого.
Урочисте відкриття та вшанування пам’яті
На заході були присутні представники місцевої влади, пластуни, рідні та друзі загиблих. Після відкриття меморіальних таблиць учасники вшанували пам’ять полеглих хвилиною мовчання та поклали квіти. Як зазначив заступник начальника Тернопільської обласної військової адміністрації Тарас Пастух, встановлення меморіальних дошок є не лише знаком вдячності, а й важливим виховним моментом для майбутніх поколінь пластунів.
«Вони щодня бачитимуть імена тих, хто боровся за свободу України, і розумітимуть, яку ціну має незалежність», – наголосив він.
Міський голова Тернополя Сергій Надал зазначив, що відкриття меморіальних дошок є важливим кроком у збереженні пам’яті про тих, хто віддав життя за незалежність України.
“Ці хлопці не просто боролися на фронті – вони боролися за майбутнє нашої країни. Їхні імена навічно вписані в історію Тернополя та України”, – сказав Надал.
Після церемонії в актовому залі відбувся вечір пам’яті, під час якого родичі та друзі загиблих поділилися спогадами про них.
Спогади рідних та друзів
Подруга Віталія Дереха, Дарця Веретюк, розповіла, що його підготовка в Пласті та досвід участі у вишколах допомогли йому стати бійцем.
«Якби Дерех змалечку не вчився виживати в дикій природі, не вчився тактиці бою, не їздив на вишколи, не проводив їх потім сам, то був би не готовий взяти до рук зброю», – сказала вона.
Сестра Миколи Погорілого, Зоряна Удич, підкреслила, що всі загиблі були вірні пластовій присязі.
«Вони зросли на національних ідеалах. Кожен з них дав пластову присягу, яка починається зі слів: “Бути вірним Богові і Україні”. І жоден з них не зрадив цієї присяги», – сказала вона.
За її словами, Микола, як і його батько, був артилеристом та служив у 44-й окремій артилерійській бригаді. Перед початком повномасштабного вторгнення він продовжив контракт.
«Прийшов і каже: “Мамо, тримайте себе в руках, я продовжив контракт до кінця війни”. Сказав просту фразу: “Я не можу залишити своїх хлопців”», – згадувала сестра.
Ольга Коновал, дружина Сергія Коновала, зазначила, що пам’ять про загиблих пластунів живе не лише у меморіальних дошках, а й у їхніх справах.
«Пам’ять про пластунів, яким відкрили меморіальні таблиці, живе у їхніх проєктах, у їхніх сім’ях. Тут кожна сім’я продовжує справи свого героя. В очах пластунів, до яких маю честь приїжджати, бачу іскру надії і впевненості, яку бачила в очах свого Сергія», – сказала вона.
Родичка Сергія Коновала, Світлана Твардовська, наголосила на важливості збереження пам’яті про загиблих.
«Це наша історія. Її треба пам’ятати. Не забувати, скільки горя нам завжди завдавали окупанти. Люди, яких нині вшановуємо, віддали своє життя, щоб ми жили і були вільними», – зазначила вона.
Встановлення меморіальних дошок – це не лише вшанування загиблих пластунів, а й нагадування кожному про ціну свободи. Герої, які боролися за Україну, продовжують жити у справах тих, хто нині розбудовує державу, захищає її кордони та виховує нові покоління патріотів.
Читайте також: Тернопіль відзначив роковини вторгнення вшануванням загиблих та спільною молитвою за перемогу (фото, відео).
Обговорення