18 квітня в рамках літературно-мистецького фестивалю «Ї» відбувся круглий стіл на тему «Мистецтво в умовах війни». В обговоренні взяли участь українські письменники: Юрій Андрухович, Василь Махно (online), Олександр Смик, Юрко Іздрик, Галина Крук, Маріана Кіяновська, Борис Гуменюк, Любов Якимчук, Сергій Пантюк, Олена Степаненко, Василь Карп’юк; гості з-за кордону: Анета Камінська з Польщі та Андрей Хадановіч із Білорусі.
Уродженець села Острів Тернопільського району, письменник, безпосередній учасник війни на Донбасі, заступник командира батальйону ОУН Борис Гуменюк розповів про жорстокі воєнні будні, які йому довелось пережити, та історію написання власної збірки «Вірші з війни». Олена Степаненко наголосила на участі літераторів у процесі збору фінансової допомоги українським військовим.
Письменники зійшлись на думці, що завдання літератури в умовах війни – перш за все створити правдиве художнє полотно трагічних подій на сході України, виробити відповідну мову, метафорику. Український письменник, уродженець Тернопільщини Василь Махно, який сьогодні мешкає в Нью-Йорку (США), через skype зазначив, що зазвичай сутність кожної війни осмислюється не одразу, а через деякий час, для цього іноді потрібні роки.
Класик сучасної української літератури Юрій Андрухович зазначив, що найефективнішим віршем війни в Україні є слова пісеньки «Путін **йло».
– Путін легалізував вживання нецензурної лексики навіть серед мовно найцнотливіших, – сказав письменник. – Він детабуїзувався в нашій свідомості. Щодо нього, як про щось нижче, можна вживати найтабуїзованіші слова. Тут з’являється сміховий показник – карнавалізація. Висміювати – це по-своєму вбивати. Не варто намагатися бути святими чи ангелами. Ми люди, ми зазнали агресії, тому маємо право маємо відповісти ворогові.
Підтримку українцям висловили і гості фестивалю – Анета Камінська та Андрей Хадановіч, який розповів, що його дочка попросила привезти з України в подарунок жовто-блакитний стяг.
Андрій Омельницький
