В останню путь провели загиблого на Луганщині 33-річного Андрія Юркевича. Панахида відбулася в Архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Він був командиром другої роти батальйону «Айдар», на схід пішов добровольцем. Звістка про загибель Андрія надійшла 7 вересня.
За словами командира другої роти батальйону «Айдар» Ігоря Лакіна, у той час саме домовилися про припинення вогню. Про це йдеться у повідомленні ТОДА. Українські війська отримали наказ зайняти інші позиції. Їх блок-пости захопили російські війська. Підрозділ «Захід», командиром якого був Андрій Юркевич, повертався з бойового завдання не підозрюючи, що їх обстрілом зустрінуть вороги.
«Підрозділ «Захід» – це штормовий загін батальйону «Айдар» – зазначив Ігор Лакін, він виконував всі бойові операції. Андрій був у ньому з самого початку свого перебування в зоні АТО, і у всіх операції тримався достойно. Є категорія людей, яких я називаю Воїн, Андрій був таким. Він – людина честі».
«Андрій передчував свою смерть, – зауважив товариш загиблого Валерій Чоботарь. – Останній раз розмова з ним була зовсім іншою, прощальною. У нього була віра, впевненість та бажання перемогти, однак ми обоє це ніби передчували непоправне. Ми не казали зайвих слів, лише спокійна бесіда… І от, через кілька днів коли усі почали говорити про перемир’я, прийшла сумна звістка, що Андрія не стало».
За словами Валерія Чоботаря, Адрій Юркевич не залишався осторонь від подій Революції Гідності. У грудні 2013 року він потрапив на Майдан, в лютому рятував побратимів на Іститустькій. «Він ще там зрозумів, що немає більшої любові, ніж віддати життя за друзів», – наголосив Валерій Чоботарь.
Після подій на Майдані Андрій зробив на грудях татуювання, на ньому – барикади з шин та хлопці з коктейлями Молотова. По цьому татуюванні і впізнали тіло загиблого.
Андрій був готовий віддати життя за Україну і він поліг як воїн, – з сумом додав Валері Чоботарь. – Він усвідомлено пішов на схід, і не маючи військового досвіду, не служивши у війську, став заступником командира, та навіть виконуючим обов’язки командира. Хочеться, щоб люди зрозуміли, що про таких як Андрій, складали пісні, їх ставили у приклад. Мені дуже важко говорити, однак я впевнений що сьогодні з моїх очей не проллється жодної сльози, Андрій би не хотів, щоб я за ним плакав. Його не потрібно шкодувати, шкодувати потрібно лише за тим, що біля нас не буде такої людини. Його завжди бракуватиме».
Адрій Юркевич народився 18 квітня 1982 року у селі Білозірці, Лановецького району. Навчався в середній школі № 13 Тернополя. Закінчив Тернопільський національний економічний університет. За словами друзів, загиблий жив по правді, був оптимістом та сильною особистістю, доброю та щирою людиною. Вів здоровий спосіб життя, займався спортом.
Після поминальної панахиди, присутні пішою ходою вирушили до Микулинецького кладовища, де поховали Героя.
