Щойно в тернопільських лікарнях стали лікуватися чи проходити реабілітацію захисники України, студенти й викладачі Тернопільського фахового коледжу ТНТУ ім. Івана Пулюя та члени Тернопільського міського обʼєднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка вирішили їх відвідувати, тож згуртувалися у спільну групу. До цього десанту шани й вдячності нашим воїнам долучаються також доброчинці, митці, аматори сцени. Тому завжди до військовослужбовців навідуються не лише з різними гостинцями, а й піснями, віршами.
Ось і днями знову вкотре побували в одній з тернопільських лікарень. Організаторка таких спільних відвідин – викладачка Тернопільського фахового коледжу ТНТУ ім. Івана Пулюя, просвітянка Галина Шот щиро подякувала воїнам за їхню велику ратну працю, знайомила з учасниками цієї зустрічі. Цього разу українські пісні захисникам України дарувало тріо «Фрісон» у складі Софії Бойко, Тетяни Ликавської та Анни Хмельницької, а також Марія Кшевська, мелодії на баяні виконував Богдан Сушко. Тим часом відома художниця Наталія Басараб творила портрети воїнів, які були присутні, викликавши в них велику зацікавленість, палке схвалення, тож вони навіть вишикувалися у чергу. Пані Наталя написала цього дня чимало портретів мужніх синів України, поповнивши власну велику тематичну мистецьку збірку «Їхні очі дивляться в душу».
Певна річ, що воїнам, які зараз перебувають на лікуванні, учасники доброчинної групи підготували також чимало гостинців. Так, кондитерка Ірина Микитюк спекла кекси, про різні солодощі подбала депутатка обласної ради, просвітянка Ірина Шумада. Пані Ірина також висловила оборонцям української землі слова поваги, віри й оптимізму. Вразило й те, що свою лепту в добру справу внесла також тернополянка Галина Паславська. Зі своєї пенсії вона виділила певну суму грошей, аби вгостити військовослужбовців свіжими фруктами. Галина Адамівна – мати Василя Паславського, який поліг у травні 2022 року на Харківщині. Збираючись на війну, він тоді сказав без жодного пафосу: «Я не лежатиму на дивані й дивитися по телевізору новини чи ховатися в підвалах під час повітряної тривоги». Зголосився сам до територіального центру комплектування та соціальної підтримки й уже через три днів рушив на фронт. Нині Галина Паславська дякує за памʼять про сина, кожен захисник України для неї рідний та близький.
На зустрічах доброчинців із захисниками завжди присутні й лікарі та медпрацівники. На переконання завідувача одного з відділень лікарні Ігоря Гавури, такі відвідини надто потрібні, адже після них у поранених воїнів піднімається настрій, покращується ментальний стан, процес лікування, їхнє хоробре серце також вдячне за турботу, шану й підтримку.
Микола Вільшаненко
Світлини: Ірина Шумада
