У травні 2023 року Юлія С. звернулась із заявою до Тернопільського міськрайонного суду та просила встановити факт смерті її родича у тимчасово окупованому Лисичанську Луганської області. Це було потрібно для реєстрації смерті померлого та оформлення спадкових прав.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, Юлія С. подала апеляційну скаргу і просила дане рішення скасувати та задовольнити її заяву в повному обсязі.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів прийшла до висновку, що заява Юлії С. підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, Юлія С. народилась і була зареєстрована у м. Лисичанськ Луганської області.
17 липня 2018 року між нею та її рідним дядьком Олександром Г. укладено спадковий договір, відповідно до якого після смерті родича вона успадковувала його квартиру в м. Лисичанськ. Договір посвідчив нотаріус Лисичанського міського нотаріального округу.
Однак після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року збройних сил рф на територію України Юлія С. разом із матір’ю Наталією С. переїхала до Тернополя та, відповідно до довідки управління соціальної політики Тернопільської міськради, стала на облік як ВПО.
14 лютого 2023 р. мати заявниці Наталія С. повідомила Тернопільське районне управління поліції, що в соцімережі “Фейсбук”, у групі “Лисичанськ” невідома особа мовою окупанта повідомила про смерть 55-річного Олександра Г. У долученому скріншоті листування йшлось, що ритуальна служба “Вічність” м. Лисичанськ розшукувала рідних і близьких померлого. Також вказала, що мінімальна вартість поховання становила 20 тис. рублів. Кошти просили перерахувати на банківську картку “Сбербанку”.
Допитані у суді першої інстанції в якості свідків Юлія С. та її мати пояснили, що Олександр Г. був рідним дядьком заявниці. У зв’язку з окупацією м. Лисичанськ військами рф отримати свідоцтво про смерть неможливо.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 49 ЦК України, факт смерті особи підлягає реєстрації у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Підставою для державної реєстрації смерті, зокрема, є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час (п. 1 р. 5 “Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні”, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5).
Тим часом, Цивільний процесуальний кодекс України визначив, що суд може визнати факт смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317 ЦПК України) на підставі заяви, поданої у тому числі членом сім’ї померлого, якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси.
Як вбачалось із матеріалів справи, встановлення факту смерті Олександра Г. мало юридичні наслідки для заявниці, оскільки Юлія С. успадковувала його квартиру. При цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті.
Відмовляючи Юлії С. у задоволенні заяви про встановлення факту смерті, суд першої інстанції вірно виходив із того, що наданих нею доказів замало для переконання, що даний факт мав місце.
Однак у судовому засіданні апеляційного суду Юлія С. долучила копію лікарського свідоцтво про смерть 13 лютого 2023 року свого дядька Олександра Г., виданого відділом судово-медичних експертиз м. Стаханов, лнр (м. Кадіївка Алчевського району, Луганської області, Україна), надісланого ритуальною службою м. Лисичанськ через месенджер. Вказаний доказ було прийнято апеляційним судом як такий, що має істотне значення для справи.
Крім того, враховуючи, що заявниця Юлія С. позбавлена можливості провести державну реєстрацію смерті свого родича у позасудовому порядку, а встановлення даного факту не порушувала прав та інтересів третіх осіб і не пов’язане з подальшим вирішенням спору про право, колегія суддів дійшла висновку про можливість задоволення заяви Юлії С. та встановлення факту смерті Олександра Г. 13 лютого 2023 року в м. Лисичанськ Луганської області, Україна.
Разом з тим, ч. 2 ст. 319 ЦПК України регламентовано, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу Юлії С. задовольнила. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2023 року скасувала та ухвалила нове рішення, яким заяву Юлія С. про встановлення факту смерті особи –задовольнила та встановила факт смерті громадянина України Олександра Г. 13 лютого 2023 року на території м. Лисичанськ Луганської області, Україна.
