Пам’ятник депортованим українцям може постати у Тернополі. Таке рішення прийняли ще 20 років тому у 50-ту річницю примусового виселення з території сучасної Польщі. Ініціатори зведення планують його урочисто відкрити на День Незалежності. От тільки через інфляцію і корективи у проекті, для завершення роботи не вистачає грошей.
Трагічні часи пережили українці, які проживали на землях, що відійшли після Другої світової війни до Польщі — Лемківщині, Надсянні, Підляшші, Холмщині. Їх долею розпорядився Сталін, нав’язавши польському народові прокомуністичний режим, він віддав ці землі, не питаючи місцевих мешканців, Польщі. Уже з 1944 р. почалося примусове переселення українців звідти на схід. У1945— 1946 pp. мало не півмільйона людей втратили землю, майно і під військовим конвоєм були насильно перевезені в СРСР. З них 150 тисяч оселилося на Тернопільщині. Увіковічнити трагедію вирішили кілька років тому. Обрали місце – у Тихому сквері поблизу центрального універмагу. Там поставили камінь і взялися збирати гроші. Коли необхідну суму уже майже зібрали, в країні почалися трагічні події, які вплинули на ціни. Повідомляє “TV-4”
– Вартість пам’ятника була 200 тисяч, а зараз – 250 тисяч у зв’язку з тим, що подорожчали матеріали і висота пам’ятника змінилася, то ще потрібна нам коштів дозбирати. Звертаємось до людей: може хтось бажає чи має можливість таку. приносити гроші в товариство “Надсяння”, яке знаходиться на бульварі Шевченка, 23 2-ий поверх 2-ий кабінет. Працюємо в середу з 12-ої до 15 години, – пояснює член товариства “Надсяння” Дарія Конет.
– Пам’ятник сам собою буде гарний чотиристоронній. Будуть зображені ті страшні події депортації з Холмщини, Надсяння, Лемківщини, – каже Дарія Конет.
Хтось, можливо дорікне, додає пані Дарія, що сьогодні не час пам’ятники зводити, – треба армії допомагати. Та у кожного своя місія. Внук Дарії Конет – офіцер, бере участь в АТО на Сході, а вона невтомно по крупинці доводить до завершення розпочату справу і вірить, що це внесок у мир тих, хто сьогодні не воює. Пам’ятати, щоб не повторилося, а тепер уже – пам’ятати, щоб припинилося.
– Тому треба пам’ятати, щоб в якійсь мірі можна цього остерегтися і якось то обминуло, тому що сьогодні така трагедія відбувається на Луганщині, на Донеччині, що наші батьки ще такого не бачили, але то може казати той, хто не пережив трагедії 70 років тому, – говорить Дарія Конет.
