З канонічної точки зору на території незалежної України можлива лише одна помісна автокефальна Православна Церква — Православна Церква України, яка має давню історію і була утверджена у новому статусі внаслідок рішень Об’єднавчого Собору 15 грудня 2018 року.
Про це розповіли в ПЦУ. Пише Релігійна правда.
На Об’єднавчий Собор українських православних Церков Вселенським Патріархом були запрошені усі православні архієреї в Україні — у тому числі так званої Української Православної Церкви Московського патріархату. За підсумками цієї визначної події колись розділені ручаї Українського Православ’я поєдналися в один і постала єдина помісна Православна Церква.
На початку 2019 року ПЦУ отримала Томос і була включена в Диптих автокефальних Церков, тобто стала єдиною канонічно визнаною Православною Церквою на території Української Держави.
В Томосі зазначено: «Визначаємо та проголошуємо, щоб УСЯ Православна Церква, що знаходиться в межах політично сформованої та цілковито незалежної держави України разом із Священними Митрополіями, Архієпископіями, Єпископіями, монастирями, парафіями та ВСІМА в них церковними установами, котра знаходиться під покровом Засновника Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви Боголюдини Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, існувала віднині канонічно автокефальною, незалежною та самоврядованою, маючи Першого в церковних справах і визнаючи кожного канонічного її Предстоятеля, який носить титул «Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України».
Це означає, що з канонічної точки зору духовенство та вірні, які вважають себе приналежними до УПЦ МП, насправді мають обовʼязок належати до єдиної Православної Церкви України, хоча й противляться цьому.
Наразі не можна ставити питання про якесь повторне об’єднання або злиття православних церков в Україні — адже єдина Помісна Церква постала ще у 2018 році. І ставити під сумнів її єдність, або й взагалі від неї відмовлятися, як це нині роблять діячі УПЦ МП, — означає йти всупереч канонічному порядку та заперечувати незалежність і неподільність Української держави.
Відомими є оприлюднені висновки спеціальної релігієзнавчої комісії, що УПЦ МП зберігає церковно-канонічний зв’язок з Російською Православною Церквою навіть під час повномасштабної війни РФ проти України. Вона не має статусу автономної, тим більше – автокефальної Церкви, який би визнавався іншими Церквами, а отже, з точки зору канонічного права, є структурним підрозділом РПЦ, що діє на території України.
Відповідно до канонічного принципу територіальності, який є невід’ємним фактом православної еклезіології, жодна Церква не може бути присутньою в межах юрисдикції Церкви України — тоді як юрисдикцією ПЦУ є вся територія незалежної та неподільної держави Україна.
Втім, для подолання непорозуміння, викликаного зокрема російською пропагандою та намаганням ворога зберегти свій вплив в Україні навіть після повномасштабного вторгнення, потрібен діалог. ПЦУ на всіх рівнях готова до такого діалогу, про що неодноразово свідчила у закликах те зверненнях. На жаль дотепер всі зі заклики з боку керівництва УПЦ МП відкидалися та заперечувалися.
