Усі добре знають, хто зараз при владі: куми, брати, свати. А я був 13 місяців в АТО і, приїхавши додому, не побачив жодних позитивних змін у Вишнівці. Стало ще гірше. Те саме можна сказати і про Збараж. Минулого року у Вишнівці обіцяли, що буде пам’ятник Небесній сотні, так до сьогодні його немає. А як гарно усе починалось: їздили архітектори, наші політики… Я ішов на війну з думкою, що це справжня війна, а це просто відмивання грошей вершками влади, а ми – гарматне м’ясо. В усіх документах ці події називають АТО, але ми ж люди розумні і знаємо, що цим повинні займатись Національна гвардія і спецзагони міліції, а те, що залучаються Збройні сили України – то вже війна. Ні Президент, ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів не хочуть визнати і вимовити те, що у нас іде війна. У нас хлопці приходять каліками, а їм ставлять третю групу побутової інвалідності, щоб не виплачувати грошей, хоча ті гроші не змінять того, що хлопець інвалідом на все життя залишився. На сесії міської ради на АТО просили 75 тисяч, а дали – 10, але на газету «Народне слово» виділили 30. Така справедливість… Але повірте, якщо сюди прийде москаль, то не треба буде нам тої газети. Хто має гроші – втече за кордон, а прості люди залишаться воювати за себе і свої землі.
Влада продає державу і її людей. Доводить вона свою зраду тим, що залишає наших солдатів напризволяще, і якби не волонтери, один Бог знає, що з ними було б. Волонтери – опора нашої боротьби, і влада зобов’язана їх підтримувати, якщо не в змозі забезпечити армію самостійно. Моя позиція щодо АТО така: у нас триває війна, на якій влада заробляє гроші, а волонтери (до їх лав входять усі люди, що допомагають бійцям як безпосередньо, так і через довірених людей) намагаються врятувати бійців та нашу державу від ворога.
Багато людей уже опустили руки, навіть і я завагався, але, дякуючи команді Ляшка, вірю, що можна щось змінити. У Партії Ляшка бачу молодих, енергійних людей, таких, як Богдан Яциковський, з якими можна щось зробити, бо я знаю одне: яка влада не була б, вона за нас не буде дбати, поки ми самі за себе не подбаємо. Є така приказка в Україні: «Риба гниє з голови, але чиститься вона з хвоста». Якщо ми не наведемо у нашому районі порядку, то нічого і в державі не зміниться.
Олег Шаповал, учасник АТО, смт Вишнівець
