Народний депутат розповів Катерині Осадчій про особисте життя.
Михайло Гаврилюк на Водохреще пірнав в ополонку у Гідропарку.
-Так, це в мене традиція, вже років 12 це роблю. Після цього я люблю ще в баньку піти, попаритися добре.
-Де провели новорічні свята і Різдво? Чи їздили додому? Адже з того моменту, як ви стали нардепом, вдома ви буваєте зрідка. Чи бачили дружину? Я так розумію, що вона за вами сумує.
-Дружину… Ну, Катя…. Все нормально, всіх привітав.
-Дружина взагалі ще є?
-Ви знаєте, що наші козаки мали не одну жінку, а дуже багато по всій Україні, по всьому світу. Я жартую…
-Тобто, у вас в Києві нова дружина? Вдома – одна, в Києві – інша?
-Сьогодні такий день, що не можна брехати… Я з дружиною розлучився 11 років тому.
-Тобто, у вас законної дружини немає. Є подруга, чи її теж немає вже?
-Я ж вам говорив, що в мене їх, як у козаків.
-І в Києві, і під Києвом, і в кожному селі, тому все нормально!
-Де ніч застане?
-Так, де ніч застане, там і заночуємо.
-Ви в Києві вже майже рік. В метро вас впізнають? Автографи беруть? Фотографуються?
-Всі вже звикли до мене, хто мене вперше бачить – то підходить, а інші вже не підходять. Вітаюсь і їду спокійно, як і повинно бути.
-Коли ми з вами минулого разу спілкувалися, ви тільки вступали в права народного депутата. І тоді сказали про те, що збираєтеся навчатися. Чи втілили ви цю мрію?
-Ви не помітили, як я починаю гарно розмовляти українською мовою? Вже є якісь результати. Але це таємниця, я хочу потім всім показати: “Ось, дивіться!” Пам’ятаєте, був радянський вірш про радянську людина і паспорт? Так само і я хочу сказати: “Я грамотна людина, ось мій диплом!”
-Ви займаєтеся мовою, вимовою, риторикою окремо з викладачем?
-Так, але не тільки: писати, граматику вчимо, історію. Те, що було пропущено в моєму дитиністві, бо як ви знаєте, дитинство в мене не дуже цікавеньке було. Зараз я все доганяю.
-На що найбільше нарікає ваш викладач з вимови?
-Що я не дуже уважний. Замість того, щоб навчатися, я подумками літаю дуже далеко. Він вертає мене на землю і я продовжую вчитися, потім забуваю, що вчуся, знову десь літаю, потім прилітаю … Такий… козак, одним словом…
