Село Синівці: вшанування пам’яті двох Героїв
У Синівцях громада вшанувала двох воїнів, чиє життя було тісно пов’язане з цим селом.
Анатолій Аксеновських (позивний «Хатабич»):
Життєвий шлях: Народився у 1970 році. Працював на лановецькому цукровому заводі та в агрофірмі «Горинь».
Служба: Мобілізований у квітні 2023 року до Національної гвардії України. Виконував завдання на гарячому Запорізькому напрямку.
Загибель: Життя 53-річного воїна обірвав ворожий дрон 29 січня 2024 року. Вдома на нього чекала наречена, з якою вони планували побратися одразу після повернення з позицій.
Юрій Машта (позивний «Мачете»):
Життєвий шлях: Народився у 1986 році на Рівненщині, але після одруження проживав у Синівцях. Виховував сина та доньку.
Служба: Солдат 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був водієм розвідувального відділення.
Загибель: Загинув 18 червня 2023 року поблизу Новомихайлівки на Донеччині. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Село Передмірка: меморіали чотирьом захисникам
У Передмірці, попри негоду, зібралися сотні людей, щоб відкрити меморіальні дошки чотирьом односельцям.
Ігор Власюк (позивний «Растішка»):
Сержант, командир гармати Української добровольчої армії у складі підрозділу ГУР МО. Майстер спорту з пауерліфтингу та музикант. Загинув 17 квітня 2025 року на Харківщині у віці 33 років.
Сергій Шмигун:
Старший солдат, водій самохідного артилерійського дивізіону. Батько двох дітей. Загинув 19 липня 2025 року на Покровському напрямку (Донеччина) під час обстрілу. Посмертно нагороджений орденом «Хрест Героя».
Віктор Горошко (позивний «Гора»):
Стрілець десантно-штурмового батальйону. До війни працював у Тернополі, але завжди линув до рідного села. Загинув 24 лютого 2025 року під час виконання завдання у Курській області (РФ). Почесний громадянин Тернополя (посмертно).
Олександр Павлюк (позивний «Санчо»):
Водій кулеметного взводу сухопутних військ ЗСУ. Два роки провів «на нулі» на Запорізькому напрямку. Отримав тяжке поранення 15 жовтня 2024 року під час артобстрілу поблизу Левадного. За його життя лікарі боролися 10 днів, але 25 жовтня серце Героя зупинилося.
Меморіальні дошки у Борсуківській громаді стали символом незламності та високої ціни, яку платить український народ за свою свободу.
