Які мені не довелося претензії вислуховувати від свекрухи, але остання мене вразила. Заробляю я багато, а від цього, як виявилося, її син не почувається головою сім’ї.
Таке відчуття, що це я не даю йому відірватися від дивана та пошукати більш прибуткову роботу. Або маю сама засунути свої професійні навички далеко, щоб отримувати менше за чоловіка.
Претензії на мою голову з першого дня сипалися з вуст свекрухи, як із рогу достатку. Не влаштовувало її, що я готую на кілька днів вперед, а не щодня, не вважаю за потрібне прасувати білизну та шкарпетки чоловіка.
Сам чоловік претензій не висловлював. Він спокійно їв позавчорашній суп, носив непрасовані шкарпетки.
Мамі своїй він теж на мене не скаржився, це я точно знаю. Просто свекруха “сама не сліпа”, тому все бачить та примічає.
Чоловік у мене хороший, єдиний мінус – він зовсім не амбітний. Ось є у нього робота, гроші які платять – і добре.
А дертися вгору кар’єрними сходами, чогось навчатися, шукати краще місце – це не для нього. У нього якихось масштабних цілей немає.
Квартира-троячка у нього спадкова вже є, ми в ній живемо. Машина уживана, але в хорошому стані, є у мене. То для чого кудись рватися?
Тим більше, у мене кар’єра непогано складається. Не скажу, що я рву пазурі і йду головами, але й не відсиджуюсь у куточку, якщо можу щось запропонувати.
Моя зарплата вже давно більша, ніж у чоловіка, але нас це не напружує. Спочатку різниця була не така помітна, тому, мабуть, свекруха сиділа тихо. А може, просто не була в курсі.
Але за останні три роки моя зарплата зросла вдвічі, що мене дуже тішить, бо хочеться і ремонт зробити, і одягнутися, і відпочивати не на дачі, а на морі.
Чоловік про це знає, але не рефлексує. Він працює у зручному йому ритмі, робота подобається, а грошей на життя нам вистачає.
Якби інакше, я вже штовхала б чоловіка, щоб він знайшов собі більш оплачувану роботу, але на даний момент не бачу сенсу. Гроші є, мені кар’єра подобається, а про те, що це все неправильно, адже чоловік має бути здобувачем, я не думаю.
Але це, виявляється, дуже напружує мою свекруху. Їй не подобається, що її синок отримує менше за дружину. Вона в цьому вбачає щось неправильне і навіть погане.
Винувата, звичайно ж, я, у цьому висновку ніхто й не сумнівався. Син в очах свекрухи просто не може бути в чомусь винен.
– Ти занадто багато заробляєш, мій син не почувається главою сім’ї, – нещодавно вагомо і навіть трохи жалобно заявила мені свекруха.
Так він начебто і не претендує на цю роль. У наших відносинах вже все склалося, ми притерлися один до одного, тому навряд чи чоловік відчуває дискомфорт.
Та й з чого? Він купує, що хоче, я ж не поділяю бюджет на його та мій. Типу, я заробляю більше, тому буду їсти стейк з яловичини, а ти отримуєш мало, тому давися макаронами без солі та масла.
Якісь великі покупки ми з ним погоджуємо, але це в сім’ях так. Потрібно ж розуміти, як там живе сімейний бюджет.
Я спитала свекруху, що мені потрібно зробити, щоб чоловік відчув себе главою нашої сімʼї. Вона ж має думку з будь-якого питання, ось мені стало цікаво, що вона мені скаже.
Свекруха мене не підвела. Вона заявила, що мені треба припинити випинати себе та влаштувати чоловіка на більш високооплачувану роботу.
Що можна цій жінці заперечити? Що нам з чоловіком ці її геніальні плани абсолютно не потрібні і нас влаштовує стан справ, що склався? То вона не вірить.
– А ти думала, він тобі буде істерики закочувати та по підлозі валятися? Він переживає це глибоко у собі, але я мама, я бачу!
Я потім спеціально чоловіка розпитала з цього приводу, раптом щось змінилося, а я не знаю. Але чоловік здивовано подивився на мене і сказав, що я буду першою, хто дізнається, якщо у нього в планах щось зміниться.
Чула б це свекруха. Але цього вона не чула, зате я зможу помилуватися її виглядом, коли вона дізнається, що я вагітна, а в декрет у нас піде чоловік. Ми вже все з ним вирішили та домовилися.
Дуже чекаю моменту, коли свекруха про це дізнається. Можливо, я зможу на фото зняти її обличчя, а ще краще на відео.
