Мільйони громадян України чекають на рішення Синоду Вселенського патріархату. Від нього залежатиме, чи матиме Україна автокефальну Православну Церкву, яку визнаватиме Всесвітнє Православ’я. Чому це так важливо? Тому що з томосом на автокефалію Православній Церкві в Україні вже не закидатимуть неканонічність, вона позбудеться ізоляції у православному світі. І хоча про об’єднання всіх без винят ку Українських Православних Церков в одній Церкві поки що говорити зарано, офіційне визнання патріаршого устрою Української Православної Церкви дуже важливе. Ми зібрали 10 найважливіших запитань про єдину українську Церкву. Вашій увазі розмова з протоієреєм Євгеном Заплетнюком, ключарем кафедрального собору свв.Костянтина та Єлени, м.Тернополя, відомим публіцистом і релігійним діячем.
1. Що таке автокефалія, коли виникло це поняття? І що означає автокефалія для Української Церкви?
Автокефалія – це незалежний устрій в управлінні. (Автос – сам, кефалос – голова). Це найдревніша форма керування церквою, яка має корінням ще апостольські часи. Кожна окрема парафія в давнину підпорядкувалася лише власному єпископу, який її очолював. Такі парафії, чи кажучи тією мовою – «церкви», були незалежними одна від одної, іншими словами вони були автокефальними чи помісними (місцевими, незалежними від іyших). І лише з плином часу та поширенням християнства по імперії, а також із зміною самого становища Церкви Христової у ній, змінився й характер стосунків між окремими парафіями. Столичні, більш численні та заможні парафії, часто отримували більше привілеїв ніж маленькі й сільські. А згодом столичні єпископи – митрополити отримали владу над регіональними. А далі – митрополії поєднувалися навколо патріархатів. З плином часу розвинуті та розкинуті по всьому світу Православні Церкви домовилися між собою про свій статус та диптих – своєрідний рейтинг авторитетності церковних кафедр відповідно до часу свого заснування та ролі в утвердженні Святого Православ’я. І хоча, не всім існуючий рейтинг до вподоби, він будучи чи не найбільш абсурдною справою Церкві, залишається причиною до суперечок. Для нашої Церкви автокефалія – це узаконення власної церковної незалежності, при якій нашу Церкву внесуть у диптихи відповідно до історичної справедливості. Нині, як ми знаємо, свої претензії на церковну юрисдикцію (зону дії власного права) в Україні і далі вперто відстоює Москва.
2. Чим автокефальні Церкви відрізняються від автономних? І чи Київська митрополія до підпорядкування Московському Патріархату була автокефальною?
Автокефальна (Помісна) Церква це Церква, яка сама керує власними справами, без втручання чужоземного закордонного центру. Автономна церква хоча і декларує в свої назві авто- номос –самозаконня, у дійсності, це завжди церква підлегла, хоча часто має і власний керівний центр, синод чи інші атрибути помісності. Все ж, усі ключові рішення така Церква має узгоджувати зі своїми начальниками за кордоном. Іноді вони й дійсно приймають власні закони для себе, але для того, щоб вони вступили в дію ,їх треба затвердити «згори». Водночас, автономні церкви фактично є частиною якоїсь більшої церкви. Зокрема, УПЦ Московського Патріархату є залежні від рішень синоду Російської Православної Церкви, а українці греко-католики свої рішення мають затверджувати в Італії (в Римі, у папи). Київська митрополія Константинопольського Патріархату до часу захоплення її Москвою була автономною, з усіма ознаками автокефальної. Зокрема, наш митрополит мав печатку, яку мали тільки глави інших помісних церков, а також, у силу політичних обставин де факто керував церквою самостійно, бо Царгород, що постійно страждав від зовнішніх ворогів був ослаблений, і втручатися в справи інших держав не мав можливості. Хоча, безумовно, де-юре, Томосу українці не мали, скільки століть не просили. Зате, наших, українських священиків США та Канади, Англії та Європи було прийнято до списку кліриків Вселенської Церкви на правах автономії уже в XX cт. Мова про Томос так реально, як нині ще ніколи не йшла. Хоча можна згадати про Томос наданий Польській Церкві. Напевне, його дія могла б поширюватися й на ті землі, що колись належали Україні. Але, не будемо так глибоко.
Тернопільський архієпископ розповів про співпрацю з Вселенською Патріархією (Відео)
3. Що таке Томос про автокефалію Православної Церкви в Україн?
Томос – це грамота про отримання певною Помісною Церквою законної незалежності. Церква-мати, яка засновує Церкву в конкретному місці, в силу обставин вирішує «відпустити» її, для подальшого самостійного служіння Богу та ввіреному народу. Немає сталих правил як це відбувається – кожного разу це має свої нюанси, залежно від геополітичних та політичних інтересів народу, так і кіріархальної церкви.
4. Що зміниться після надання Томосу Константинопольським Патріархом для звичайних православних парафіян і загалом для Православної Церкви?
Нічого. Ми й сьогодні не сумніваємося, що наша молитва почута Богом, а всі наші Таїнства та священнодійства є дійсними. Наш Томос – це можливість налагоджувати співпрацю і іншими православними церквами світу на рівних правах. До цього часу Москва всіляко блокує наші контакти та перешкоджає нашому духовенству та мирянам із іншими братськими нам православними народами та країнами.
5. Яких саме Церков стосується Томос про Помісну Церкву?
Томос Українській Церкві стосуватиметься насамперед нашого особистого статусу. Однак, це буде цілком конкретне свідчення нашої присутності в православному світі. Не варто забувати, що об’єднання Православна Церква в Україні стане одним із лідерів. Звичайно, це не коректно говорити в руслі розмови що природу Церкви, але надана нам легітимність значно поміняє всію існуючу геополітичну карту світу. Пріорітети будуть змінені, особливо в становищі Москви.
