Спроба зазирнути у загадкове утворення на поверхні Місяця, яке майже два століття тому дехто вважав слідами розумного життя, не дає спокою навіть сучасним спостерігачам. Тернополянин Сергій Вербицький намагався сфотографувати місячне місто Ґруйтуйзена — об’єкт, що має як історичне, так і псевдонаукове підґрунтя. Попри технічну підготовку, на заваді стала банальна перешкода — будинок, за який зайшов Місяць.
«Колись, дуже давно, один широко відомий у вузьких кругах американський Хрундель, розповів про місячне місто Груйтуйзена. І з тих пір засіло в мою старчеську голову що потрібно його якось сфотографувати», — розповідає Сергій Вербицький.
7 березня, за словами астронома-аматора, склалися майже ідеальні умови для зйомки.
«Місяць майже в зеніті, я на місці, телескоп і все обладнання теж», — зазначає він.
Почалося тривале очікування моменту, коли сонячне світло повністю освітить околиці кратера Шротера — саме там, за історичними спостереженнями, і розташоване умовне «місто».
«Проходить година, дві, три… ще пів години і місто на Місяці відкриється у всій красі… і бац Місяць зайшов за будинок… Знову поразка. Але щось вихопив», — написав Вербицький.
Сам він із гумором ставиться до природи цього утворення:
«Не знаю що вживав чи палив той хлопака з Мюнхена — Груйтуйзен, але побачити в цьому нагромадженні каменюк місто, то треба мати непересічне сприйняття реальності».
Історія «міста» Ґруйтуйзена: наука та припущення ХІХ століття
Місячне «місто» Ґруйтуйзена — це геологічне утворення поблизу кратера Шротера, що знаходиться біля Центральної затоки на Місяці. Вперше його описав у 1822 році німецький астроном Франц фон Паула Ґруйтуйзен, який розгледів у телескоп структуру, схожу на павутиння валів із центральною «цитаделлю». Він назвав утворення «Валлверк» — «місто, оточене фортечним муром».
За його описом, структура простягалася на 37 км. Ґруйтуйзен переконував, що спостерігав також дороги, форти і навіть звірині стежки. 1824 року він опублікував свої висновки у праці «Entdeckung vieler deutlicher Spuren der Mondbewohner» («Виявлення численних слідів розумного життя на Місяці»), а згодом поширював свої ідеї серед науковців і навіть монархів.
Серед тих, хто підтримав його — князь Меттерніх і астроном-аматор Генріх Швабе. Карл Фрідріх Гаусс навіть висловлював ідею про створення велетенських геометричних фігур на Землі для комунікації з місячними мешканцями.
Втім, згодом більшість астрономів спростували штучну природу утворення. Йоганн фон Медлер описав побачене як звичайні гірські ланцюги. Журнал «Annals of Philosophy» назвав ідеї Ґруйтуйзена «повною і непрохідною нісенітницею», хоч пізніше було підтверджено, що деякі науковці справді цікавилися його припущеннями.
На початку XIX століття припущення про існування життя на Місяці не були рідкістю. Так, Вільям Гершель стверджував:
«Без сумніву, що на Місяці життя має існувати в тому чи іншому вигляді…».
Йоганн Шрьотер говорив про спостереження атмосфери, доріг і навіть зелених полів. Йоганн Елерт Боде вважав, що навіть Сонце має внутрішню придатну для життя поверхню.
Подібні гіпотези були спробами поєднати філософські ідеї з науковими спостереженнями, але поступово поступилися місцем строгому науковому підходу. Місячне «місто» стало символом переходу від уявлень про інопланетні цивілізації до реалістичного розуміння природи космічних об’єктів.
Читайте також: Тернопільські нейрохірурги провели першу операцію з використанням ендоскопічної стійки.
Тернопільські нейрохірурги провели першу операцію з використанням ендоскопічної стійки
