Війна війною, а обід по розкладу. Так само як гучні святкування, вечірні посиденьки за чаркою та салюти з приводу особистих свят. Звичайно, життя продовжується і попри неспокійну ситуацію на Сході його маленьких радощів ніхто не відміняв. Також не вихід одягнути маску песимізму і в передчутті чогось жахливого сидіти, склавши руки.Але ж хіба не парадоксально, коли одні жертвуючи власним життям ідуть на Схід добровольцями, або ж віддають останню копійку на бронижелети та амуніцію, а інші воліють витратити ці кошти на пляшку пива або кількох хвилинне яскраве небесне шоу? На мою думку, час святкувати та салютувати настане лише тоді, коли в Україні не залишиться жодного сепаратиста та терориста. О тоді то й настане особисте свято для кожного.
Таку ж думку висловлюють тернополяни на сайті міської ради.
– Доброго вечора, пане Сергій. Скажіть, будь-ласка, чому в нашому місті, де в міській раді панують патріотичні сили, зберігається така дикість – в країні йде війна, кожного дня гинуть люди, сотні сиріт та ледве не тисячі скалічених солдатів потребують допомоги, а в Тернополі в кабаках гримить музика і салюти по вихідних луплять з такою силою, ніби настав День Перемоги. Що вони святкують? Невже це не дикунство – такі непомірні гульбища в такий страшний для країни час? Невже міська рада, в якій купа ідейних депутатів (а може не зовсім?) не може привести до тями тернопільських “щирих” українців? Щиро вдячний за відповідь, – пише пан Володимир.
