Минулого року студент Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського Леонардо Ободоеке з Нігерії отримав неабияку популярність в Інтернет-спільнотах завдяки виконанню пісень гурту «Океану Ельзи». Майбутньому хірургу подобається красива і змістовна поезія. Він залюбки слухає українські гурти, вивчає нашу мову і вдумується у зміст кожного слова. Українську мову Леонардо вивчив, спілкуючись із тернополянами та слухаючи україномовні радіостанції. Будучи студентом третього курсу нігерієць вирішив спробувати свої сили і в проекті «Голос країни». Його спроба виявилася вдалою – і ось тепер студент ТДМУ в команді Святослава Вакарчука.
– Чи легко вам було брати участь у відбірковому турі?
– Коли мені розповіли про кастинг на участь у проекті «Голос країни», я спершу відмовився брати участь. Проте мої друзі переконали спробувати свої сили. Ніколи не бачив себе в ролі конкурсанта. Один із моїх друзів сказав, що в мене буде можливість познайомитися із Святославом Вакарчуком. Для мене це стало головного причиною подати заявку. Можна сказати, що моя мрія про знайомство із Святославом реалізувалася.
– Ви проходили відбірковий тур у Львові?
– Так. До речі, пройти випробування було неважко. Після виконання мною пісні представники телеканалу сказали, що в разі проходження до наступного туру, вони мені зателефонують. Через певний час мене запросили на «сліпі прослуховування» до Києва. Запис відбувся орієнтовно в лютому. На ці прослуховування приїхало дуже багато учасників. Люди чекали 24-35 годин. У кожного були визначені день і година. У день «сліпого прослуховування» був дуже змучений і під час перегляду свого виступу зрозумів, наскільки втома впливає на виконання пісні. Справа в тому, що ми виїхали ввечері за день до виступу. В автобусі було холодно, тому дуже замерзли. Навіть не було часу поїсти, оскільки в знімальному павільйоні ми мали бути вже о 9 ранку. Мій виступ відбувся о 17 годині.
– Вас постійно підтримують друзі і постійно спонукають брати участь у конкурсах. Чому ви не настільки зацікавлені?
– Навіть важко сказати чому. Я не вважаю свій талант особливим. Друзі постійно кажуть, що багато співаю, тому, на їхню думку, варто спробувати себе в цьому конкурсі. Їм подобається те, як я співаю. Вони вважають мене достойним учасником.
– Чи були впевнені, що Святослав Вакарчук повернеться?
– Я був впевнений лише у тому, якщо він впізнає мій голос, то обов’язково повернеться. Насправді я дуже хвилювався, тому навіть не знав, що очікувати. Це був мій перший виступ на великій сцені. Моє виконання пісні під час «сліпого прослуховування» справді відрізнялося від того, як я заспівав на відео, що є в Ютюбі. Мені тепер важко пояснити, чому так трапилося. Можливо, це хвилювання далося взнаки.
– Ви поспілкувалися із Святославом уже після «сліпих прослуховувань»?
– Ми багато спілкувалися і для мене важливими були його консультації з приводу того, як відкривати голос і використовувати його максимально. Він рекомендував бути самим собою, слухати багато різної музики, бути чесним. Святослав Вакарчук сказав, що бути чесною людиною набагато краще, ніж мати правильну поведінку. Я згодом довго думав над його словами. На мою думку, якщо людина старається робити все правильно, але не є чесною, то її поведінка і слова фальшиві. І невдовзі люди побачать все. Якщо людина чесна, то вона буде помилятися, але робитиме все від душі, їй більше довірятимуть.
Загалом участь у проекті була пізнавальною. Познайомився із багатьма учасниками, кожен з яких розповів свою історію потрапляння на прослуховування. Ми багато спілкувалися в дружній атмосфері.
– Чи вдасться вам суміщати навчання і участь у «Голосі країни»?
– Сподіваюся, що вдасться. Після виступів у проекті обов’язково повертатимуся до Тернополя, бо маю багато обов’язків: навчатися, вести свій бізнес через Інтернет та інші. Навчання в медичному університеті вимагає щоденної підготовки і здачі тестів, тому потрібно постійно готуватися. Для мене участь у проекті є легкою, оскільки я співаю так, як відчуваю. Уроків вокалу спеціально для цього не беру. Не розчаруюся, якщо на якомусь етапі моя участь припиниться. Чесно кажучи, вже багато чого навчився і отримав цінний досвід. Тим більше у мене не було якихось конкретних планів на участь у цьому проекті. Я не готовий залишити все заради проекту, оскільки навчаюся на третьому курсі і багато праці вклав у навчання. Вже щось трохи тямлю в медицині, тому хочу розвиватися далі в цьому напрямку. Адже мені ще треба здобути практичні навички. З іншого боку, співати і грати на гітарі мені вдається легко.
– У вас, напевно, велика родина в Нігерії?
– Родина у мене велика. Маю ще 3 братів і 2 сестер. За достатком ми належимо до середньостатистичної сім’ї. До Тернополя приїхав навчатися тому, що місто невелике і затишне. У майбутньому планую стати хірургом. Мені насправді дуже подобається ця професія, оскільки хочу допомагати людям бути здоровими, покращувати якість їхнього життя. У сім’ї я п’ята дитина. Четверо вже отримали вищу освіту. Молодший брат навчається в коледжі, сподіваюся, що і він також здобуде вищу освіту. У родині я перший медик.
– Ви досить добре вивчили українську мову. Як вам це вдалося?
– Українську мову вчив відтоді, як приїхав сюди. Потрібно сказати, що я її вивчаю і досі, оскільки це складний процес. Насправді ще не дуже добре розмовляю нею, але вслухаюся у кожне слово і намагаюся покращити свою вимову. Я слухав людей, повторював усе, що вони говорили, і практикував вдома нові слова. У мене багато друзів серед українців, тому є з ким спілкуватися. Мої однокурсники майже не знають української, оскільки викладачі медуніверситету спілкуються з нами англійською. А ще більшість з них вважають, що після навчання українська їм не знадобиться. До того ж, вивчати її афроамериканцям дуже і дуже складно.
Обговорення