Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду підтвердив законність вироку Тернопільського міськрайонного суду від 11 листопада 2020 року та ухвали Тернопільського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року стосовно Андрія Г. , за умисне вбивство з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України) засудженого до довічного позбавлення волі.
Вироком суду визнано доведеним, що 16 квітня 2019 року, приблизно о 1-ій год. ночі Андрій Г., перебуваючи у квартирі потерпілої Тетяни П. у м. Тернопіль, діючи умисно з метою її вбивства з особливою жорстокістю, під час конфлікту на побутовому ґрунті заподіяв потерпілій кухонним ножем 99 ран і 11 саден у різних частинах тіла, в тому числі, у життєво важливих органах. При цьому він усвідомлював, що завдавав їй особливих фізичних страждань і нестерпного болю, оскільки під час отримання поранень Тетяна П. активно захищалась (що підтверджували численні рани передпліч і кистей) та намагалась втекти, на що вказували сліди крові на стінах і підлозі квартири. Після заподіяння смерті Андрій Г. покинув місце злочину.
Не погодившись із судовими рішеннями, захисник Андрія Г. подав касаційну скаргу, в якій постановлені рішення вимагав скасувати та закрити кримінальне провадження. На його переконання, у провадженні відсутні належні та допустимі докази, які би поза розумним сумнівом доводили винуватість його підзахисного у вчиненні інкримінованого злочину. Також вважав, що під час досудового слідства через неналежний захист адвоката було порушено права Андрія Г. на ефективний захист. Крім того, вважав, що апеляційна інстанція порушила право Андрія Г. на справедливий суд, оскільки не встановила і не усунула порушення, допущені місцевим судом. Призначене покарання вважав надто суворим і таким, що не відповідало особі засудженого.
У Верховному суді адвокат просив вказані судові рішення скасувати, а кримінальне провадження направити на новий розгляд у суді першої або апеляційної інстанції.
За результатом касаційного розгляду колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що умисне вбивство Тетяни П. із особливою жорстокістю вчинив саме Андрій Г., хоча він своєї вини не визнав. Винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» доведено на підставі належних і допустимих непрямих доказів в їх сукупності. Зокрема, показань матері та бабусі Тетяни П., а також свідків, які хоч і не були безпосередніми очевидцями події вбивства, однак повідомили про характер відносин між засудженим і потерпілою та поведінку останнього після вчинення злочину. Всі показання свідків узгоджуються з даними інших матеріалів провадження, які відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.
Безпідставними визнано і доводи захисника стосовно порушення права на захист на стадії досудового слідства. З цього приводу Верховний Суд з висновками апеляційної інстанції про те, що Андрій Г., реалізуючи закріплене у ст. 59 Конституції України право, вільно і без будь-якого примусу сам обрав адвоката, котрий і здійснював його захист. При цьому відмовився від послуг адвоката, призначеного центром із надання безоплатної правової допомоги. Надалі він жодного разу не заявляв про відвід своєму адвокату через неефективний захист чи розбіжності у правовій позиції захисту, не клопотав про заміну і не заявляв про відмову від здійснення його захисту тим адвокатом, якого сам обрав. Той факт, що за результатами судового розгляду не було досягнуто бажаного для Андрія Г. результату, не свідчить про порушення його права на захист, яке було забезпечено належним чином відповідно до вимог КПК.
Неслушними визнано і доводи захисника про недопустимість висновків судово-медичних експертиз. Оскільки всі експерти проведено відповідно до вимог чинного законодавства кваліфікованими експертами, уповноваженими на проведення експертних досліджень. Крім того, експертів було повідомлено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
З урахуванням викладеного та наявних у справі відомостей про особу Андрія Г. , Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неможливості призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на певний строк і вважав справедливим застосування до нього виняткової міри покарання – довічного позбавлення волі.
Верховний Суд зокрема вказав, що обираючи міру і спосіб покарання суди першої та апеляційної інстанцій повною мірою врахували суспільно небезпечний характер і тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який, починаючи з підліткового віку, вів антисоціальний спосіб життя, не бажав жити згідно з загальнолюдськими уявленнями про мораль, відчував себе чужим у суспільстві, з особливою жорстокістю вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров’я значно слабшої за себе молодої жінки.
Призначене Андрієві Г. покарання відповідало вимогам статей 64, 65 КК, гарантувало безпеку для суспільства та було справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.
З урахування наведеного, Верховний Суд вирок Тернопільського міськрайонного суду від 11 листопада 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року щодо Андрія Г. залишив без змін, а касаційну скаргу захисника засудженого – без задоволення, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
