42-річний Юрій Заблоцький за освітою психолог, але останні роки працював директором з будівництва у провайдерській фірмі. Спокійний плин життя тернополянина змінили події річної давності у Києві.
Не раз Юрій їздив на Майдан підтримати протестний рух українців. Під час найгострішої фази протистоянь,18-20 лютого, тримав із земляками оборону на Грушевського. Влітку цього року Заблоцький став волонтером, а у вересні, всупереч висновку медичної комісії, пішов добровольцем у 5-ий окремий батальйон Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Підрозділ базується у селі Піски біля Донецького аеропорту. На фронті Юрій освоїв фах артилериста протитанкових гармат – стали в нагоді туристичні та скаутські навики з мирного життя.
Тушонка «по-мисливськи», з осколками
Розмову з бійцем під час його короткої відпустки додому почала із запитання про зміни, які він бачить у суспільстві за рік, що минув.
— Зміни величезні, — вважає Юрій Заблоцький. — Ми переймаємося політикою, владою, але насамперед змінився кожен з нас. Мені подобається, що в Україні поменшало пам’ятників Леніну, що у Чернівцях перейменували вулицю Червоноармійську на Героїв Майдану, що російськомовні громадяни активно вивчають українську мову. На цих прикладах ростуть наші діти…
Без спеціальної військової підготовки Юрій чомусь бачив себе саме в артилерійському підрозділі. У зоні АТО він навчився точно наводити гармату на техніку противника за допомогою простого транспортира, карти і компаса, тоді як за сучасними вимогами начальство вимагає вносити балістичні програми на планшет.
Обстріл Пісків ворогом триває майже безперестанно. Бійці рятуються у землі. У бліндаж, який на невизначений час став для Юрія та його побратимів домівкою, якось влучив снаряд, розірвався за метр від тернополянина. Від звукової хвилі його контузило.
Про умови на лінії фронту Юрій говорить: «Нормальні, жити можна. У бліндажі є буржуйка, дерев’яні настили з матрацами, на яких спимо. Харчуємось тушонками, готуємо їх на сухому спирті, на дровах. Їмо також тушонку по-мисливськи. Це коли у банки потрапляють осколки від снарядів, і треба вибирати з них «мисливський» дріб… Ми надзвичайно вдячні волонтерам: те, що маємо з одягу на собі, і що їмо – лише завдяки їм. Вдячні за дитячі малюнки, листи, за мінеральну воду суто для АТО та антибактеріальні серветки «Проти колорадів», які випускають у Харкові».
У години затишшя артилерист читає книжки з психології, бо розуміє: після закінчення війни бійці матимуть психологічні проблеми.
— Вони вже зараз є, — каже Юрій. — Буває, хлопці у стані афекту кричать: «Це не моя війна! Що я тут роблю?». До психологів вони не підуть. Тут можуть допомогти військові капелани, священики.
На вістрі війни людина мобілізується і здатна витримати багато незгод. Через адреналін, що зашкалює, організм працює дуже чітко. Збої починаються, коли солдат потрапляє у мирну дійсність. Багато хлопців не знають, куди себе подіти у відпустках, не сплять ночами. Війна втягує. Під невпинними обстрілами здається, що дієш адекватно, але коли обстановка змінюється, розумієш: міняєшся й ти сам. Потрібно помалу повертатися у мирний стан і адаптувати до цього психіку.
Лист королеві Єлизаветі
Крім книжок, Юрій Заблоцький захоплюється філателією. Після Майдану він об’єднав в окрему експозицію революційні трофеї: конверти, листівки, марки, наклейки, знімки, довідки про здачу крові, вервичку, перепустки в КМДА і Будинок профспілок, конверти з листами із Криму після «референдуму», на яких стоять штемпелі ще української пошти.
Пишається Юрій Заблоцький особливим експонатом зі своєї колекції – листом від королеви Великобританії. Його він отримав після того, як привітав Єлизавету ΙΙ з народженням правнука.
— Написав королеві англійською мовою від руки, — каже Юрій. — Побажав правнуку «осягнути повноту людського щастя і оправдати усі Ваші надії та сподівання». Королева відповіла, але не особисто, а через поштову службу Букінгемського палацу. Звідти жоден лист не відправлять без її відома. На листі є штемпель Букінгемського палацу з усіма реквізитами і погашена марка з профілем корлеви. Хочу написати їй ще одного листа, подякувати за светр королівської пошти Великобританії, дуже теплий. Нам в АТО 400 таких передали».
Світлана Ліщук.
На фото: артилерист-філателіст Юрій Заблоцький.
