Ця справа почалася у далекому 1995 році, коли між тернополянкою Марією Бочан та громадянином Мельником, родичем тодішнього міського голови, виник конфлікт за незавершений будинок. Якщо не вдаватись у подробиці, то варто лише відзначити, що міська влада винесла рішення саме на користь Мельника стосовно права власності на будівлю.
У цій ситуації син літньої жінки, він же тернопільський адвокат Іван Бочан, за захистом прав матері звернувся до суду. Однак українська Феміда ухвалити рішення проти влади, очевидно, не змогла, і адвокат Бочан змушений був звернутися до Європейського суду з прав людини.
А далі відбувались надзвичайно цікаві речі, пише “Press-центр”.
На цю справу Європейський суд з прав людини витратив шість років. Лише у травні 2007 року суд у Страсбурзі одноголосно постановив, що у справі порушене право Марії Бочан на справедливий судовий розгляд та право власності на індивідуальний триповерховий житловий будинок у Тернополі. За рішенням Євросуду, протягом трьох місяців з дня, коли його рішення стане остаточним, Україна мала сплатити Бочан дві тисячі євро відшкодування моральної шкоди.
Цікаво, що Департамент державної виконавчої служби України оперативно виконав це рішення ЄСПЛ, переказавши Марії Бочан вказану суму моральної шкоди протягом тижня.
А ось Верховний суд України зажадав від позивачки надати переклад… двадцяти двох сторінок рішення Європейського суду з англійської на державну мову України. Тобто, український суд фактично вимагав від 90-літньої жінки витратити двомісячну пенсію на переклад рішення Євросуду.
Лише через рік Верховний суд України таки розглянув скаргу Марії Бочан на підставі рішення Європейського суду і знову відмовив у відновленні її майнових прав. При цьому, Верховний суд у своїй ухвалі, вважає Іван Бочан, «умисно викривив зміст вказаного рішення Євросуду», стверджуючи, що «Європейський суд з прав людини дійшов висновку про законність і обґрунтованість судових рішень і стягнув грошову компенсацію в розмірі дві тисячі євро лише за порушення судами України «розумних строків» розгляду справи».
Унаслідок цього 91-річна жінка була змушена звертатися до Європейського суду за захистом своїх прав вдруге, очевидно, вже й не сподіваючись дожити до його наступного рішення.
Повторно справою Марії Бочан уже зайнялася Велика палата Європейського суду, яка вперше взяла справу проти України безпосередньо до свого провадження через її особливу важливість як для українського судочинства, так і для загальноєвропейського. І нещодавно на сайті Великої палати було опубліковано рішення, в якому Євросуд дав оцінку свавіллю українського «правосуддя».
Зокрема, Велика палата Європейського суду зазначила, що «у своїй ухвалі від 14 березня 2008 року Верховний суд України грубо викривив висновки рішення Євросуду від 3 травня 2007 року». При цьому, Євросуд вважає, що обґрунтування Верховного суду України можна тлумачити лише як «грубе свавілля» або «відмову у правосудді». У документі зі Страсбургу відзначили, що «М.І. Бочан зазнала страждань і тривоги у зв’язку з «несправедливим способом», у який Верховний суд України розглянув її скаргу…». У зв’язку з цим Велика палата Євросуду присудила заявниці 10 тисяч євро відшкодування моральної шкоди.
Хоча самій жінці ці гроші вже не потрібні – до остаточного рішення вона не дожила…
