Ще на початку року міська рада порадувала всіх тернополян прогресивною новиною, мовляв, у всіх тернопільських школах встановлять відеокамери для зовнішнього і внутрішнього спостереження. Це мають зробити до кінця 2015 року. Наступного ж роботу продовжать у дитсадках.
Головна мета – подбати про безпеку учнів. Пілотною для цього обрали школу №4 обласного центру, де вже на той час була встановлена система «Смарсі», завдяки якій батьки можуть бачити, де їхні діти і чим займаються. Згодом у школі обіцяли обладнати спеціальний сервер, де відповідальна людина могла б спостерігати за усіма камерами.
Не минуло й двох місяців, як “геніальний” педагогічний задум втілений у життя, пише “Тернопільський тиждень”.
У Центрі творчості дітей та юнацтва, який ще у далекому 1985 році був переведений в прибудову (II поверх) школи №4, активно функціонують камери. Функціонують всюди.
Навіть… у дитячих туалетах.
Уявляєте, в цьому комунальному позашкільному освітньому закладі в туалеті над кабінками висить старий «глазок» від дверей з куснем дрота. І все це, на перший погляд, причандалля має вигляд вебкамери!? Тобто діти цю бутафорію сприймають як справжні веб-камери! (див. фото)
Після побаченого, подібний вислів відомого педагога, який банером висить у цьому навчальному закладі, викликає справжню огиду.
Це який педагогічний хист потрібно мати, щоб додуматися до такого «психологічно вивіреного» кроку?! Тут, на ІІ поверсі, навчаються переважно діти молодших класів.
Подумайте на хвилинку, яку глибоку психологічну травму можна завдати ще не сформованій особистості через такі-от «прогресивні» витребеньки.
Якими природженими збоченцями мають бути люди, котрі сприймають таку ситуацію як щось прийнятне?
Просимо сприймати цей матеріал як запит до офіційних структур міської ради Тернополя, які відповідають за розвиток гуманітарної сфери в місті.
Чекаємо відповідного реагування. Негайного! Інакше всі оті бабійчуки, крупи, смики, похиляки і директор закладу гуртом хай йдуть у цей туалет під прицілом камер усіх місцевих каналів. А тоді, після показу, хай із ними поговорять психологи, – підсумовує “Тернопільський тиждень”.
