Для журналістів телеканалу ТV-4 Світлани і Лесі Наконечних весілля – це розрядка, зміна обстановки. Вони – тамадують. Сестри-близнята, забавляючи гостей, таким чином розряджають і свої будні. Ведуть весілля вдвох. Від цього назва дуету “Двоє”. Перед тим спробували себе офіціантами, продавцями, фітнес-інструкторами, фото-моделями. Практикують бойові мистецтва фрі-файт і джиу джитсу.
– Чи не втомлюєтеся розважати людей?
– Леся: Тамадувати важко, але цікаво. Якщо веселитися з чужими людьми так, як з рідними, не втомишся. Гості тоді йдуть на контакт. Буває часом, що самі не маємо настрою. Але добре, що нас двоє – підтримуємо одна одну.
– Чим ще відрізняєтеся від інших ведучих?
– Світлана: На кожне весілля створюємо оригінальний сценарій. Залучаємо мімів, проводимо власні перфоманси. Кожна пара – індивідуальна. Звичайно, ми маємо сталий каркас. Але наповнення вишукуємо разом із молодятами.
– Леся: Перед весіллям зустрічаємося з молодятами, щоб врахувати їх бажання, вивчити їх. Стараємося зрозуміти, які вони люди. Дізнаємося, які між молодятами відносини, історію їхнього кохання, родину з обох сторін. Надзвичайно важливо знати найближчих родичів. Інколи даємо завдання братам, сестрам чи друзям молодят, щоб ті згадали історію із життя наречених.
– У чому труднощі вашої роботи? Що важко? Може взуття весь день носити, одяг, говорити, тощо?
Світлан: Взуття – це ви влучно запитали. У буденному житті майже не ходимо на підборах. Навіть на перше весілля брали з собою перезуття. З часом помітили, що під час проведення свята ноги не болять. У чому тут секрет – не знаємо. Можливо, просто не думаєш про це, а може ноги звикають. Протягом вечора – на підборах.
Леся: Якщо на початку весілля до людей знайшли підхід, то після другого столу аудиторія дещо міняється. Нам доводиться вдвічі більше працювати, щоб втримати людську енергію.
– Як себе відновлюєте після весілля?
Світлана: Після весілля у нас дуже хороший настрій. Не через те, що свято закінчилось і тим більше не через гроші. Просто таке враження, що ти виконала добру важливу місію. У пам’яті – щасливі люди, закохані погляди. Морально ми себе не відновлюємо, тільки фізично. Довше спимо, протягом дня п’ємо зелений чай або воду, стараємось багато не їсти, адже організм збився і виснажився. Переїданням легко можна нашкодити.
– Ваша робота така, що ви ніколи не буваєте голодні?
Леся: Це хибне враження. Ми на весіллі практично не їмо. Це правило у нас закарбувалось ще з студентських-театральних років. Щоб добре працювала дихальна система, була чітка подача голосу, не можна переїдати. Краще бути трішки голодним.
– А спиртне?
– Світлана: Не п’ємо. Тут треба працювати, рухатись, думати, контролювати ситуацію.
– Леся: Хіба червоне напівсухе вино. Один келих. Газовані напої, шампанське краще не пити. Потім важко розмовляти.
– Через фігуру теж від чогось з весільного столу відмовляєтеся?
– Світлана: Бережемо фігуру завжди. На весіллі утримуємося від солодкого, жирного і мучного. Добре пити негазовану воду, теплий сік чи компот. Їсти сир, легке м’ясо, салати і тушені овочі.
– Поза межами весілля у житті дозволяєте собі переїдати? Від чого важко відмовитися?
– Від солодкого. У гостях в мами, бабусі чи тітки. Відмовити нереально.
– Чи зачіплялися до гарних ведучих п’яні гості? Як себе поводите? Бойові мистецтва помагають?
Світлана: Ах, бойові мистецтва ще не застосовували у таких випадках. Лише показували як концертний номер на весіллі. А п’яні завжди чіпляються. Але з нами в команді наш звукооператор, який допомагає справитися не тільки з озвучкою, а й з надокучливими гостями. Правда, дуже тонко. З випившими треба вміти розмовляти. Обов’язково толерантно. Доводилось танцювати і співати з випившим татом нареченої. Вже й не пам’ятаю, що саме він мені говорив. Точно це не були якісь розборки, а так – про життя, про весілля.
– А якщо з випившим побалакати нетолерантно? Що буде?
– Світлана: У всякому випадку – це весілля, трепетний момент для обох родин. Тому ні в якому разі не потрібно створювати скандал чи підвищувати тон. Це може зіпсувати свято.
– Звукооператор допомагає справитися з надокучливими гостями. Як саме? Що він робить?
– Світлана: Ніколи не доходило до грубих фраз чи бійок. Просто, коли він поруч, то п’яні гості не підходять. Оператор – хороший, надійний чоловік.
– Чи трапляється, що хтось щось переплутав, не прийшов, упав тощо?
Леся: Було, що весілля добігало кінця, прийшов час свекрусі пов’язати наречіній хустину. Рідні замріяно спостерігають, на очах виступають сльози. Саме в той момент секруха згадала, що забула хустину вдома. Усі чекали деякий час.
– По тому, як себе поводять молодята, можна сказати як вони житимуть?
– Світлана: Як будуть жити – не знаємо. Але хто лідер – видно. Це помітно ще перед весіллям. У деяких пар активніша наречена: про все домовляється, переживає, все контролює. Але буває, що й наречений виконує ті функції.
– Леся: Від поведінки молодят багато залежить, як пройде саме весілля. Я б радила їм веселитись з гостями, танцювати і брати участь у конкурсах.
– Вас дивувала поведінка наречених або їх батьків?
– Світлана: Зазвичай, дивують батьки. Часто молодята мають інші погляди. Тому можуть виникати смішні ситуації. Батьки на стороні традицій, а молодь – за щось нове і сучасне. Наприклад – на рахунок фати. Ми провели кілька весіль, де наречена вельона не одягала. Фата – це символ невинності. А про яку невинність може йти річ, коли молодята розписалися кілька місяців тому і живуть разом?
– Леся: Молоді теж інтересні. Ще задовго до весілля наречена щаслива, хоче всього, а сама ще не знає – чого. Коли зустрічаємося вдруге, вона вже повністю підготовлена і впевнено знає що, де і як буде. А за день до весілля – міняється. Переймається брамою, пляцками і так далі. Натомість мала би розслабитися і отримати задоволення від величного торжества – свого весілля.
– Вам видно, наскільки пара любить одне одного або хтось любить більше, а хтось менше?
– Леся: Як можна визначити рівень «сильно» чи не сильно» любляться люди? Можу лише припустити, що не всі однаково висловлюють свої почуття. Одні – обнімаються, цілуються, так само емоційно вирішують і свої проблеми. А інші – скромніші.
– Куди найдальше їздили на весілля?
– Леся: Наразі до Львова.
– Яке весілля у вашому досвіді було найменшим?
– Леся: Було 50 чоловік. Це – як вечірка. Тут зовсім інший формат свята. Зазвичай, маленькі весілля веселіші.
– Чому?
– Світлана: Де менше людей, там сама молодь, з однаковими інтересами, друзі або колеги молодих. Тому веселіше. Але буває по-різному. Весело може бути і на великих весіллях. Це залежить від наречених і гостей.
– Яке весілля було найекзотичнішим для вас?
– Світлана: Найекзотичнішим і найбільшим весіллям було інтернаціональне. Відгуляли у ресторанному комплексі “Микулин Бровар”, що біля Тернополя. Кількості гостей не пам’ятаю. Наречена – українка, наречений – каталонець, а гості з різних країн Європи. Не всі розуміли українську. Їх поведінка відрізнялась від українців.
– Леся: Європейці на весіллі розкутіші, простіші у виборі одягу. Практично всі дівчата без каблуків і сильного макіяжу. Коли українці ще сиділи за столами, до поки не винесуть останню страву, вони – випили трішки вина і пішли танцювати, фотографуватися. Добре, що нас двоє, і ми, розділившись, працювали з кожною групою гостей.
– Чи самі танцюєте з гостями?
– Світлана: Так, якщо в них є таке бажання. Це класно. Думаємо, занадто багато офіційності на весіллі не треба.
– Яким би ви хотіли бачити власне весілля?
Леся: Ще не задумавалася про це. Єдине, що хочу, це мало гостей – тільки найближчі.
Світлана: Буду керуватись спонтанними рішеннями, а не задумами наперед.
Наталя ЛАЗУКА, Про Те.
