І все ж таки- журналістика має великі можливості! Саме редакційне завдання дало мені можливість поспілкуватись з багаторазовою чемпіонкою світу з пауерліфтингу тернополянкою Лілією Проць.
З нею легко і цікаво спілкуватись. Так ніби не вона світова чемпіонка, не вона встановлювала 33 рекорди в Україні, не вона має понад 60 медалей ….Ліля із задоволенням розповідає про свої досягнення в спорті, про те, що надихає її, робить сильнішою. Своїм життєвим прикладом досвідчена спортсменка наче підказує: нічого в житті просто так не дається. Окрім везіння, потрібна щоденна, наполеглива праця, а ще-віра в перемогу. А найважливіше для Лілі Проць-завжди залишатись людиною!
–Пауерліфтинг-це єдиний вид спорту, яким ви займались?
– Починала я із простих шашок, а закінчила штангою. В пам’яті зберігаються всі моменти, коли була виграна перша медаль, перша грамота. Але із травмою спини ,яку отримала у 1998 році, тренуватись стало важче. Намагаюсь себе менше навантажувати. Але спортом займаюся і досі. Без цього не уявляю життя.
-Спорт-це одна, як кажуть, сторона медалі…А що з іншої ?
-А з іншої-теж життя.Близькі люди, яким потрібна допомога, маленька Настя, що потребує багато уваги…Та й громадською роботою завантажена сповна. Намагаюсь скрізь встигнути, бути корисною друзям, суспільству…
–Розкажіть про дівчинку, яку ви взяли під опіку.
– Настя родом із Кривого Рогу. Зараз їй уже шість років. Дівчинка здібна до навчання, має хорошу пам’ять . Оскільки вона росла до 5 років у неблагополучній сім’ї , то багато чого довелось змінювати. Тепер Настя уже звикла до нової сім’ї. Відвідує дитсадок, ходить на танці, а також ходить зі мною в спортивний клуб. Зауважую, що спорт їй теж подобається. І це тішить.
-У кожної людини є мрії. Чого б вам хотілося в майбутньому?
-Дуже хочу відкрити дитячий будинок сімейного типу. Але для цього потрібні кошти, яких держава зараз не має. Але це задуму не помішає…Якщо не допоможе держава, то своїми силами все одно відкрию дитячий будинок. Зараз самотужки допомагаю неблагополучним сім’ям, а також дітям сиротам і напівсиротам. У нашому спортивному клубі діти займаються безкоштовно, а також студенти сироти чи з малозабезпечених або ж із баготідних сімей.Увагу приділяємо й інвалідам, незалежно від віку. В клубі діти та молодь можуть займатись у секціях загальної фізичної підготовки, оздоровчої гімнастики, лікувальної фізкультур, пауерліфтингу. Клуб не заробляє кошти, а утримується за рахунок членських внесків.
-Не можна не говорити сьогодні про події в Україні…
-Я всім серцем пройнялась тим, що відбувалося в Україні .З перших днів була на Майдані, ходила на Віче разом з донькою. Допомагала матеріально, а також пропонувала свою допомогу. Я задоволена з того, що люди проснулись вперед, що відстоюють свої права і боролись за свободу. Ми тепер бачимо, який сильний наш народ, який непохитний.Шкода хлопців з Небесної Сотні…Світлі були люди. Треба завжди про них пам’ятати. І саме тому маємо жити за тими правилами, за тими законами, за які вони віддали життя.
Усім нам бажаю мудрості, єдності, віри в перемогу, а головне-МИРУ. Ось мої найбільші мрії-хочу бачити нашу країну квітучою і багатою і щоб усі ми пишалися тим, що живемо в Україні.
-Дякую за розмову.
Василь Собчук, студент Тернопільського коледжу університету Україна
